курсова робота

1. Курсова робота на тему:
«Методика використання
інформаційних технологій в
початковій школі»
1

2. Зміст
Вступ………………………………………………………………………………..3
І. Інформаційно-комунікаційні технології навчання в початковій школі...........6
1.1. Педагогічні основи використання інформаційно-комунікаційних
технологій в початковій школі ………………………………………........6
1.2. Основні психолого-педагогічні вимоги до використання інформаційно-
комунікаційних технологій у початковій школі…………………………11
1.3. Принципи і методи навчання , особливості їх реалізації при використанні
комп’ютерної техніки на уроках та в позакласній роботі в початковій
школі…………………………………………………………………………13
1.4. Сучасний персональний комп’ютер, як універсальний засіб навчання...20
1.5. Програмне забезпечення навчально-виховного процесу..........................23
1.6. Мультимедійні системи……………………………………………………27
ІІ. Вивчення курсу «Сходинки до інформатики»………………………………..29
2.1. Основні завдання курсу «Сходинки до інформатики»…………………..29
2.2. Методика формування початкових навичок роботи з комп’ютером……30
2.3. Розвиток логічного мислення, пам’яті, спостережливості та просторової
уяви на уроках інформатики в початкових класах....................................33
Висновки……………………………………………………………………………35
Література…………………………………………………………………………..37
2

3. Вступ
В освіті України продовжується реформування спрямоване на оновлення її
змісту, удосконалення технології навчання і виховання. Це процес
перманентний, бо пов`язаний з прогресом суспільства, і кожний етап його
розвитку ставить перед школою різних рівнів специфічні завдання.
Стержневою фігурою цих процесів у загальноосвітній школі залишається
особа вчителя. Без підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення
їх професійного та загальнокультурного рівня неможливо реалізувати
кардинальні перетворення в галузі освіти. Особлива увага привертається до
вчителя початкових класів, бо, за твердженням психологів, вік учня 1-4 класів є
віком формування специфічних якостей особистості, пов`язаних з розумовим
розвитком. Фундамент, що закладається в початковій школі, дає або не дає
можливості оволодівати новими знаннями на наступних ступенях освіти.
Для вищих педагогічних закладів вирішення завдання реформування
освіти полягає в створенні моделі вчителя (визначення складових підготовки) і
створення технології реалізації цієї моделі. Яким повинен бути вчитель і як
підготувати такого вчителя? Таке формулювання завдань не є новим. Відколи
існує педагогічна наука, вчені і практики намагалися звести в єдину систему
вимоги до особистості вчителя і конкретно до вчителя початкових класів.
Значну увагу цьому питанню приділяв видатний педагог К.Д.Ушинський. Ось
три кити, на яких, за Ушинським, базується поняття "хороший вчитель".
Більш детально це питання розкрив В.О.Сухомлинський:
"Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей,
знаходить радість у спілкуванні з ними …
Хороший вчитель – це, по-друге, людина, що добре знає науку, на основі
якої побудований предмет… Хороший учитель знає набагато більше, ніж
3

4. передбачає програма… Для вчителя початкових класів важлива не тільки
всебічна освіта, а й особливий інтерес до якоїсь певної науки, галузі знань.
Хороший учитель – це, по-третє, людина, яка знає психологію і педагогіку,
розуміє і відчуває, що без знання науки про виховання працювати з дітьми
неможливо.
Хороший учитель – це, по-четверте, людина, яка досконало володіє
вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, майстер своєї справи" [27].
Обов`язковим компонентом підготовки сучасного педагога є оволодіння
ним сучасними технологіями отримання і передачі учням нової інформації.
Двадцять – тридцять років тому і учень, і вчитель жили в досить повільному
світі зі стабільними програмами, підручниками, державною системою
забезпечення навчальними посібниками від розробок на весь курс планів уроків
до таблиць, навчальних діафільмів, кінофільмів, навчального телебачення тощо.
З однієї сторони це забезпечувало необхідний і, в середньому, досить високий
рівень організації навчального процесу, а з іншого – не стимулювало творчості
вчителя і самостійності в навчанні учня, пригнічувало їх ініціативу.
За ці роки ми зрозуміли, що, крім звіданих шляхів, у освіті є ще багато
стежок, які теж приводять до успіху і при цьому стимулюють ініціативу та
творчість вчителя і що головне - учня. Змінилися вимоги до освіти. Сучасне і
майбутні покоління потребують динамічної системи освіти, яка була б тісніше
пов`язана з їхнім життям, з тими проблемами, які це життя у всезростаючому
темпі ставить перед людиною.
Звичайно, використання інформаційних технологій не вирішить всіх
питань як у освіті, так і в повсякденному житті. Але вони можуть допомогти
вчителю найбільш ефективно використати навчальний час занять та час
підготовки до уроку.
Комп`ютери стали невід`ємною частиною реальності. Їх використовують
як на роботі, так і вдома в години дозвілля. Майбутня професійна діяльність
більшості учнів буде пов`язана з використанням комп`ютерної техніки.
Розв'язуючи певні завдання у трудовій діяльності та в особистому житті, всі
вони неминуче зіткнуться з дедалі зростаючою різноманітністю складних
пристроїв, що функціонують на основі ЕОМ. Учневі слід звикнути до того, що
комп’ютер це звичайний пристрій, використання якого допомагає йому
отримувати нові знання. А з точки зору освіти і вчителя, який не навчає
інформатиці, – універсальний технічний засіб навчання і універсальний засіб
для підготовки методичного забезпечення уроку.
За висловом А.С.Макаренка, ми не можемо говорити про ефективність
застосування будь-якого, найбільш науково обґрунтованого методу навчання
або виховання без врахування тих умов, у яких він застосовується. Тому
використання обчислювальної техніки в навчальному процесі повинно бути
4

5. логічно і методично обґрунтовано. А оскільки головною дієвою особою на
уроці залишається (і мабуть ще довго буде залишатися) вчитель то йому і
вирішувати яку роль повинна відігравати ЕОМ у справі допомоги учням у
оволодінні знаннями на конкретному уроці.
Необхідно провести оновлення системи підготовки з інформаційних
технологій у вищих педагогічних навчальних закладах, зробивши її
орієнтованою на практичне використання комп’ютерних систем у навчальному
процесі школи відповідно до фаху майбутнього вчителя. У силу
універсальності вчителя початкової школи його підготовка з інформаційних
технологій має особливе значення.
По-перше, він повинен проводити заняття з учнями початкової школи з
формування первинних навичок роботи з тими засобами інформаційно-
комунікаційних засобів, які наявні в сучасній школі. Проведення подібного
навчання вчителем інформатики старшої школи мало ефективне в силу
відсутності у нього необхідних знань з особливостей розвитку дітей даного віку
та особливостей організації навчального процесу в 1-4 класах.
По-друге, відсутність знань і вмінь застосування комп’ютерної техніки не
дозволить учителю початкових класів систематично і ефективно
використовувати її для навчання учнів.
По-третє, подібна підготовка дозволяє вчителю розширити власний
методичний багаж, ознайомитись через Internet з досягненнями інших вчителів
або з існуючою нормативно-правовою базою, зменшує інформаційну ізоляцію
шкіл і конкретних вчителів.
По-четверте, значно зменшує час підготовки до уроків, який відводиться
на нетворчі операції – копіювання завдань, перемальовування схем тощо.
5

6. І. Інформаційно-комунікаційні технології навчання в початковій
школі
1.1. Педагогічні основи використання інформаційно-комунікаційних
технологій в початковій школі
Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій
навчання – педагогічна наука про мету, зміст, методи, форми і засоби
використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі
середньої і вищої школи. Вона спирається на філософію і психологію з їх
теорією пізнання, на дидактику, що розробляє основні закономірності процесу
навчання, широко використовує знання з анатомії, фізіології і шкільної гігієни,
а також з інформатики, пропедевтику основних понять якої реалізує.
Термін "методика" за словником визначається як "вчення про викладання
певної науки, предмета" або в більш широкому розумінні як "сукупність
взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої
роботи"[2].
Термін "інформаційно-комунікаційні технології навчання" почав
використовуватись у науковій педагогічній літературі порівняно недавно. Його
поява тісно пов’язана з введенням з 1 вересня 1985 року у старших класах шкіл
Радянського Союзу навчального предмета "Основи інформатики та
обчислювальної техніки". У Концепції інформатизації освіти 1988 року [Error:
Reference source not found] в одній з перших був введений термін "нова
інформаційна технологія". Синонімічними виразами, що тісно пов’язані з
поняттям "інформаційно-комунікаційні технології навчання" є такі як "нові
інформаційні технології навчання", "сучасні інформаційні технології навчання",
"комп’ютерні технології навчання", "електронно-комунікативні системи,
засоби і технології навчання" тощо. До цього часу в багатьох педагогічних
6

7. вузах країни вивчається навчальний предмет "нові інформаційні технології
навчання". Це говорить про відсутність повної усталеності термінології. Разом з
тим останнім часом науковці все частіше вживають термін "інформаційно-
комунікаційні технології навчання".
Розглянемо складові терміну "інформаційно-комунікаційні технології
навчання". Технологія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος;
грец. τεχνη — майстерність, техніка; грец. λογος — (тут) передавати) — наука
про способи (набір і послідовність операцій) розв'язання задач людства за
допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці) .За
тлумачним словником [2] "технологія – сукупність способів обробки чи
переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних
виробничих операцій, надання послуг тощо."
Відповідно "інформаційні технології" – це технології, що тією чи іншою
мірою реалізують інформаційні процеси: збирання, накопичення, зберігання,
передавання, опрацювання та представлення (відображення) інформації. За
словником, "інформаційна технологія – сукупність інформаційних процесів з
використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують швидкий
пошук інформації, доступ до джерел інформації" [2]. Дуже схоже визначення
дає і англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки,
Інтернету і програмування. Жалдак М.І. звертає увагу на соціальну роль
інформаційних технологій і визначає їх як сукупність методів і технічних
засобів збирання, організації, зберігання, опрацювання, передачі й подання
інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо
управління технічними і соціальними проблемами [14].
За визначенням Смірнова О.В. нова інформаційна технологія (НІТ) це
технологія опрацювання, передавання, розповсюдження і представлення
інформації за допомогою ЕОМ, створення обчислювальних і програмних
засобів, а Гомуліна Н.М. визначає нові інформаційні технології в освіті як
освітні технології з використанням комп’ютерів [8].
Інтернет-енциклопедія Вікіпедія визначає ІТ як технології, пов'язані зі
створенням, зберіганням, передаванням, опрацюванням і управлінням
інформацією або як сукупність методів, виробничих процесів та програмно-
технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує
виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та
оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного
ресурсу. Інше Інтернет видання визначає інформаційні технології як сукупність
методів і пристроїв, які використовуються людьми для опрацювання інформації
і включають всю обчислювальну техніку, техніку зв’язку і, частково, - побутову
електроніку, телебачення і радіомовлення.
7

8. В останні кілька десятиліть у педагогічній науці активно використовується
термін «педагогічна технологія». Савченко О.Я. визначає педагогічну
технологію як науково обґрунтовану педагогічну (дидактичну) систему, яка
гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену
послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей і наперед
визначений кінцевий результат. Пєхота О.М. підкреслює, що педагогічна
технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана із
застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга – з його
організацією [32].
Слово "комунікаційні" терміну «інформаційно-комунікаційні технології»
підкреслює підвищення в останні роки ролі комп’ютерних мереж у
забезпеченні реалізації інформаційних процесів. За визначенням Морзе Н.В.
"Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) — інформаційні технології на
базі персональних комп'ютерів, комп'ютерних мереж і засобів зв'язку, для яких
характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача" [27]. А
слово "навчання" вказує на галузь застосування – освіта.
Отже, інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТН) – це
сукупність методів і технічних засобів застосуванняї інформаційних
технологій на основі комп'ютерних мереж і засобів зв'язку для забезпечення
ефективного процесу навчання.
Методика застосування інформаційно-комунікаційних технологій
навчання як наука досліджує навчально-виховний процес з метою
встановлення фактів, визначення зв’язків і закономірностей, прогнозування
наслідків використання ІКТ у освіті, що дозволить покращити ефективність
навчально-виховного процесу.
Об’єктом методики застосування інформаційно-комунікаційних
технологій у початковій школі є процес навчання молодших школярів в умовах
сучасних загальноосвітніх навчальних закладів.
Предметом методики застосування інформаційно-комунікаційних
технологій у початковій школі є умови за яких застосування інформаційно-
комунікаційних технологій підвищує ефективність навчання.
До головних завдань, які необхідно вирішити при комплексному
використанні інформаційно-комунікаційних технологій у початковій школі слід
віднести:
- проведення комплексних психологічних і санітарно-гігієнічних
досліджень впливу сучасних інформаційних технологій на процес
розвитку і навчання молодших школярів;
- розробка методики формування комп’ютерної грамотності учнів;
- розробка методик використання ІКТ при реалізації навчальних і
виховних задач з навчальних предметів початкової школи;
8

9. - підготовка педагогічних кадрів, формування відповідних знань,
умінь і навичок використання ІКТ у вчителів початкової школи;
- створення сучасних педагогічних програмних засобів підтримки як
пропедевтичних курсів з інформатики, так і викладання навчальних
предметів початкової школи;
- забезпечення доступу учнів і вчителів початкової школи до
сучасного комп’ютерного обладнання, сучасних технічних засобів
навчання.
Використання ІКТ потребує створення нової освітньої парадигми.
Загальновизнано, що учень повинен бути активним учасником навчального
процесу. Засобами інформаційних і комунікаційних технологій реально
помістити цей принцип дидактики в основу всього навчального процесу в
початковій школі. У результаті повинні змінитися відносини учень-учитель,
учень-учень, учень-навколишнє середовище, учень-джерела інформації.
Головним завданням навчання стає не передача учневі певної суми знань, а
формування умінь здобувати і опрацьовувати нові дані, формування навичок
мислення високого рівня: аналізувати, синтезувати, оцінювати.
Згідно зі статистичними даними, близько 80% навчальних занять у
початковій школі організуються за системою: учитель розповідає – учень
уважно слухає. Така система вимагає певних психологічних властивостей дітей.
Такі діти максимально засвоюють зміст отриманих від учителя повідомлень і
стають "відмінниками". Але таких дітей не більше двадцяти відсотків. Інші – не
можуть сприймати повідомлення в такому вигляді і приречені стати "учнями з
низьким рівнем навчальних досягнень". Ці учні орієнтовані на засвоєння знань
через емпіричну практичну діяльність. І на допомогу їм повинні прийти
технології, засновані на дослідницькій діяльності, в ході якої відбувається
пошук рішень і висування та підтвердження гіпотез. Ця технологія повинна
реалізуватися з використанням методів наукових досліджень адаптованих до
можливостей учнів початкової школи: спостережень, вимірювань,
експериментів, дослідів, опитувань тощо.
З точки зору дидактики використання ІКТ надає учителю можливості:
• зробити навчання більш інтенсивним і, головне, ефективним за рахунок
реалізації переваг мультимедіа навчальних систем у наочному поданні
навчального матеріалу;
• індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різними
стилями навчання і різними можливостями сприйняття, включаючи
"тугодумів", дітей, соціально занедбаних, дітей із спеціальними
потребами і дітей, що живуть у віддалених районах;
9

10. • створювати сприятливу атмосферу для спілкування, обміну і взаємодії як
окремих учнів, так і груп дітей, що навчаються в різних освітніх системах
при збереженні національних і культурних особливостей країни.
ІКТ – це не тільки і не стільки об’єкт для вивчення в школі, ІКТ – це
інструмент для створення навчального середовища в класі. Однак ІКТ – це ще і
шанс створити вдома для школяра багате навчальне середовище, яке зможе
відволікти його від проблем вулиці.
За висловом авторів рекомендацій UNESCO, "ІКТ – це інструмент для
того, щоб ввести майбутнє в школу сьогодні."
Давно було помічено, що діти з низьким рівнем навчальних досягнень
дуже просто управляють різноманітними технічними пристроями, домашньою
побутовою технікою, набагато краще за "відмінників" орієнтуються в
ситуаціях, коли цікава для дитини задача розв’язується шляхом оперування
реальними об’єктами або зоровими образами. Причина в особливостях
мислительної діяльності. Їм важко оперувати абстрактними поняттями і
символами, які переважають у стандартній шкільній системі навчання. Перехід
від конкретного до абстрактного в навчанні відбувся для таких дітей дуже
швидко, і вони не оволоділи відповідним набором операцій мислення.
В ході вивчення пропедевтики інформатики в початковій школі
рекомендується опрацювати операції з інформаційними об’єктами:
• створити ( напишіть, намалюйте, проспівайте, побудуйте…);
• знайти, встановити (в Інтернеті, в бібліотеці, завдяки телебаченню,
шляхом спостереження…);
• створіть об’єкт, як відображення дійсності (сфотографуйте, запишіть
інтерв’ю, проведіть анкетування або заповніть картку спостереження,
виміряйте температуру…);
• опрацюйте і модифікуйте (перепишіть, відредагуйте текст, відео,
зображення…);
• проаналізуйте;
• організуйте дані (упорядкуйте, створіть гіперструктуру, створіть
електронну таблицю…);
• перетворіть дані в іншу форму (побудуйте діаграму на основі числових
даних…).
Школярі повинні вчитися використовувати і створювати моделі об’єктів і
процесів:
• технологічних (використовуючи різні види технічних, електричних
конструкторів);
• інформаційних і комунікаційних технологій (базові операції над
апаратними засобами комп’ютера, операції з об’єктами в графічному
10

11. інтерфейсі, управління простішими виконавцями алгоритмів типу
Черепашки, Робота, Садівника…);
• людських, зокрема управління власними проектами і планами дій
(підберіть об’єкти для запису, сплануйте матеріальні і людські ресурси,
необхідні для обраного проекту, розробіть план інтерв’ю…).
Надзвичайно велика роль ІКТ у організації навчання дітей, що мають вади
фізичного розвитку або особливі специфічні потреби. Використання
комп’ютерів покращує процес сприймання мови і навчання говорити для
глухонімих, а для дітей з обмеженими можливостями руху – пришвидшує
формування навичок письма тощо.
Нові потреби суспільства у зміні парадигми освіти вимагають і нових змін
у статусі вчителя, а відповідно і у його підготовці та перепідготовці. Якщо
раніше вчитель був для учнів початкової школи основним і беззаперечним
носієм всього нового, то зараз він не знає і не може знати відповіді на всі дитячі
запитання. Однак він повинен стати основним радником для школяра, повинен
вміти правильно спрямувати його інтереси, організувати його навчальну
діяльність відповідно до психологічних особливостей сприйняття, вчасно
прийти на допомогу з підказкою, щоб учень не втратив інтересу до навчання.
Значну увагу сучасний учитель повинен приділяти підготовчій роботі зі
створення навчального середовища, в якому будуть забезпечені навчальні
потреби кожного з учнів класу.
Звичайно, щоб учитель відповідав вимогам сучасності, йому необхідно як
можна швидше і повніше освоювати інформаційні і комунікаційні технології,
оволодівати методикою їх використання в навчальному процесі.
Савченко О.Я., визначаючи напрямки застосування комп’ютерів як
багатофункціонального засобу навчання, вказує на два можливі шляхи:
використання комп’ютера: як об’єкта вивчення і для оволодіння учнями
способами застосування комп’ютера як засобу навчальної діяльності. [25].
Перший передбачає засвоєння знань, формування умінь і навичок, які
дозволять використовувати комп’ютер при вирішенні навчальних і
особистісних задач. Це шлях формування елементарної комп’ютерної
грамотності як складової загальноосвітньої підготовки учнів [16] і реалізується
за допомогою спеціальних курсів пропедевтики інформатики або в ході
вивчення курсу «Технології».
Другий – передбачає використання інформаційно-комунікаційних
технологій при викладанні предметів початкової школи, в ході організації
самостійної індивідуальної і групової навчальної роботи учнів.
11

12. 1.2. Основні психолого-педагогічні вимоги до використання
інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-
виховному процесі початкової школи
За визначенням О.Я. Савченко, «молодший шкільний вік – перехідний
період, у якому проявляються риси дошкільного дитинства і типові особливості
школяра, вік багатий на приховані можливості розвитку, які дуже важливо
своєчасно помічати й підтримувати. Це час, коли закладаються основи багатьох
психічних якостей. Особливо вдумливо слід ставитися до вікових особливостей
фізичного і психічного розвитку дітей, що дасть учителеві можливість
цілеспрямовано, без шкоди для вихованців організовувати їх якісне навчання.»
Більшість недоліків у застосуванні інформаційно-комунікаційних
технологій у початковій школі пов’язані із відсутністю розуміння особливостей
психічного і фізіологічного розвитку дітей даної вікової категорії, організацією
навчального процесу без врахування цих особливостей. Учителі інформатики
старших класів, яких залучають до формування у учнів початкових класів
елементарної комп’ютерної грамотності, намагаються формально перенести не
тільки основний зміст але і форми та методи організації навчального процесу з
старшої школи в молодшу. Пропонується до вивчення в початковій школі і
двійкове кодування, і призначення центрального процесора та пам’яті
комп’ютера.
У цьому віці продовжується функціональний розвиток нервової і серцево-
судинної систем, органів дихання тощо. Цей розвиток відбувається відносно
спокійно і рівномірно в порівнянні з підлітковим віком. Кістково-сполучний
апарат відзначається гнучкістю завдяки наявності в кістках значної кількості
хрящів. Інтенсивно зростає м’язова система, що супроводжується зростанням
сили дітей і сприяє здатності організму до тривалої діяльності і розвитку
координації рухів. Проте дрібні м’язи кисті в першокласників розвиваються ще
повільно.
Значні зміни в порівнянні з дошкільним віком проявляються в психіці
молодших школярів. Нервові процеси стають рухливішими, діти можуть
швидко змінювати поведінку відповідно до обставин, легше звикають до нових
видів діяльності. У них яскраво виявляється наслідувальність. Молодші
школярі схильні до приучування та емоційного сприймання. Особливістю
їхньої розумової діяльності є те, що вони часто обмежуються сприйняттям
зовнішніх ознак, понять, явищ. За виразом О.Я.Савченко, «Ніби губка,
вбирають знання, але не завжди усвідомлено. Такі вікові особливості, як
беззастережне підкорення авторитетові, підвищена сприйнятливість,
вразливість, багато в чому визначають навчальні досягнення молодших
школярів» [14].
12

13. «Навчання - … цілеспрямований процес взаємодії між учителем та учнями
з метою їхнього розвитку, освіти і виховання» [19]. Процес навчання залежить
від багатьох факторів і умов. Найголовніші з них: соціально-економічні
фактори, загальнопедагогічні, психологічні, дидактичні, методичні умови [24].
Завдання вчителя – забезпечити реалізацію вимог Державного стандарту
початкової загальної освіти [Error: Reference source not found], всебічний
розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами
навчальної діяльності. Інформаційно-комунікаційні технології виступають як
засіб для досягнення цих цілей. Однак, слід зауважити, що тільки наявність
найсучасніших засобів не забезпечує позитивних результатів навчальної
діяльності. Тільки вчитель, який добре володіє методикою використання ІКТ у
навчальному процесі, бачить їх місце в системі засобів навчання, знає
особливості використання на уроках різних типів і на різних їх етапах, розуміє
переваги застосування ІКТ для реалізації цілей навчання і виховання, зможе не
тільки домогтися позитивних результатів у навчанні молодших школярів, але й
підготувати їх до викликів сучасного інформаційного суспільства і майбутнього
суспільства знань.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-
виховному процесі початкової школи повинно бути підпорядковано як
основній меті навчання, так і конкретним завданням, які вирішує вчитель
у ході навчального заняття. При цьому повинні бути враховані фактори і
умови, які впливають на навчальний процес, забезпечено дотримання
санітарно-гігієнічних умов та техніки безпеки.
Ось питання, які повинен задати собі вчитель перед плануванням
використання ІКТ на уроці:
– Для чого я буду їх використовувати?
– Яка їх перевага перед іншими засобами?
– Який позитивний результат використання ІКТ я отримаю (з точки зору
учителя; учня)?
І тільки після усвідомлення необхідності ІКТ на даному уроці слід
продовжити матеріалів до уроку.
Багаторічні спостереження за уроками з використанням ІКТ, педагогічний
досвід вказують на те, що епізодичне використання ІКТ на уроках дуже
нераціональне. На підготовку до такого уроку витрачається більше часу, ніж на
підготовку до десяти звичайних. Учителю в терміновому порядку доводиться
ознайомлюватися з різними комп’ютеризованими засобами, готувати
дидактичний матеріал, презентації, завдання або і цілу програму для
комп’ютерного тестування і ще багато-багато чого.
13

14. Тільки за умови систематичного і системного використання, формування у
учителя готовності до застосування ІКТ на уроці, ці технології стають засобами
підвищення ефективності навчального процесу.
1.3. Принципи і методи навчання, особливості їх реалізації при
використанні комп’ютерної техніки на уроках та в позакласній
роботі в початковій школі.
Вимоги до організації навчального процесу в початковій школі
визначаються відповідною методичною системою навчання кожного з
предметів початкової школи: математики, української та іноземних мов,
природознавства, образотворчого мистецтва тощо.
Як зазначає Триус Ю.В., до складу дидактичної системи, яка є єдиною
цілісною функціональною структурою, орієнтованою на досягнення цілей
навчання, входять такі елементи: мета, дидактичні принципи, зміст, методи,
засоби і форми організації навчання.
Мета і зміст початкового навчання визначені в Державному стандарті
початкової загальної освіти , відповідних навчальних програмах з предметів
початкової школи та підручниках.
Савченко О.Я. зважаючи на логіку навчального процесу і враховуючи
специфіку початкового навчання виділяє таку групу дидактичних принципів:
- принцип всебічного розвитку особистості;
- принцип цілісності впливу навчально-виховного процесу;
- принцип природовідповідності організації навчання;
- принцип науковості;
- принцип доступності;
- принцип системності навчання;
- принцип наступності і перспективності;
- принцип взаємозв’язку навчання і розвитку;
- принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу;
- принцип співробітництва;
- принцип індивідуалізації і диференціації навчання;
- принцип наочності;
- принцип міцності і дієвості навчання.
Розглядаючи інформаційно-комунікаційні технології в ролі засобів
навчання і враховуючи їх особливості і переваги та недоліки в порівнянні з
іншими стандартними засобами навчання – підручниками, таблицями,
картками, схемами, ілюстраціями, зразками природних матеріалів тощо, -
можна спробувати описати їх можливий позитивний вплив на реалізацію
дидактичних принципів в навчальному процесі початкової школи.
14

15. Принцип всебічного розвитку особистості визначає спрямованість
процесу навчання на розвиток фізичних, пізнавальних і духовних якостей
учня. Використання інформаційно-комунікаційних технологій надає
педагогам розширені можливості по розвитку дитини. Спеціально створені
комп’ютерні середовища можуть за певним алгоритмом здійснювати аналіз
дій дитини в тій чи іншій навчальній ситуації, порівнювати ці дії з набором
варіантів дій, що є в базі даних і на підставі цього порівняння визначати
рівень сформованості тих чи інших навичок дитини. З бази можливих
варіантів будуть запропоновані завданні, зорієнтовані на найближчу зону
розвитку дитини. Наприклад, Сеймур Пайперт і його колеги створили
середовище розвитку дитини – Лого світи, працюючи в якому дитина
моделює реальну діяльність і структурує простір і час. Існує значна кількість
комп’ютерних програм, спрямованих на розвиток логіки, уяви, уміння
орієнтуватися у просторі, мовленнєвих і математичних навичок тощо. У ході
роботи з комп’ютером, при правильній організації навчального процесу,
швидше йде оволодіння навичками читання і письма, що дозволяє учням
використовувати додаткові джерела отримання повідомлень і в кінцевому
рахунку краще розвивати навички зв’язного мовлення, що, за твердженням
психологів, позитивно впливає на їх розумовий розвиток [Error: Reference
source not found].
Різноманітні тренажери з комп’ютерною підтримкою допомагають у
розвитку фізичних якостей дитини. Навіть прості графічні редактори при
роботі з "мишкою" або стилусом сприяють розвитку дрібних м'язів руки, що
дуже необхідно для подальшого формування навичок письма.
Слід зазначити, що комп’ютерні технології і різноманітні тренажери не
можуть замінити живого спілкування дітей між собою і з учителем, не
замінять фізичних вправ і прогулянок на свіжому повітрі.
Принцип цілісності впливу навчально-виховного процесу визначає
взаємозв’язок і взаємообумовленість різних факторів, що впливають на
ефективність навчально-виховного процесу. Процес навчання вимагає
системного підходу до його організації і управління, до добору змісту, форм і
методів навчання. Інформаційно-комунікаційні технології посідають у системі
навчання своє місце, надаючи педагогу інструменти для забезпечення
розвитку дитини, індивідуалізації і диференціації навчання. Недооцінка, як і
переоцінка цієї компоненти в загальній багаторівневій системі навчально-
виховного процесу, може негативно вплинути на розвиток сучасної
початкової шкільної освіти.
Принцип природовідповідності організації навчання передбачає добір
всіх компонентів навчального процесу відповідно до природного розвитку
дитини у певний період її життя. Адаптація форм, методів і засобів навчання
15

16. до рівня сформованості певних психічних процесів дитини, зорієнтованість їх
на певні види діяльності дозволяє забезпечити ефективний розвиток дитини.
Сучасними засобами такої адаптації і є інформаційно-комунікаційні
технології.
Принципи науковості і доступності визначають, що зміст навчання,
незважаючи на необхідність його адаптації до рівня учнів початкової школи,
не повинен вступати в протиріччя з сучасними науковими знаннями.
Використання мультимедійних засобів сучасних комп’ютерів дозволяє
подавати навчальний матеріал у доступній для молодших школярів формі, без
примітивізму в поясненні явищ, законів і закономірностей природи, введенні і
роз’ясненні складних понять тощо.
Характеризуючи успішну роботу учителя по навчанню дітей, обов’язково
вказують, що ця робота є системною. Реалізуючи принцип системності
учитель повинен забезпечити логічність і послідовність етапів навчального
процесу на основі знання психічних процесів оволодіння новими знаннями і
уміннями. Тобто діяльність вчителя повинна характеризуватися
цілеспрямованістю, послідовністю, визначеністю ролі і місця кожної
складової навчального процесу. Нові знання повинні спиратись на ті, що вже
засвоїли учні і в свою чергу повинні ставати фундаментом для наступних
знань. У результаті навчання у школярів повинна складатися система знань
про сучасний світ, у якій інтегруються знання про суспільство і природу.
Роль інформаційно-комунікаційних технологій у реалізації цього
принципу – забезпечення інтеграції знань з різних предметів і галузей знань.
Використання навчальних комп’ютерних програм дозволяє учневі при
необхідності звернутися до вивченого раніше, повторити і узагальнити свої
знання, які необхідні для розв'язування поставлених на уроці задач.
Комп’ютерні програми, як правило, містять певний сценарій подання,
закріплення і узагальнення навчального матеріалу, містять вправи на
рефлексію, що дозволяє систематизувати процес навчання.
Забезпечуючи системність у організації навчального процесу вчитель не
повинен забувати про наступність і перспективність у розвитку дитини.
О.Я.Савченко акцентує увагу на необхідність продовжувати і розвивати в
початковій школі напрями, що є основою діяльності в старшому дошкільному
віці: широке використання ігрової діяльності, цілеспрямований розвиток
сенсорних процесів (чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору). На
допомогу вчителю тут можуть прийти різноманітні комп’ютерні музичні
редактори, графічні планшети, тренажери для формування просторової уяви,
визначення напрямків руху, тренування швидкості реакції тощо.
При цьому слід зважати на те, що розвиток дітей не повинен
обмежуватись або переважно базуватись на комп’ютерних технологіях.
16

17. Розвиток усного мовлення, саморегуляції поведінки, умінь співробітничати в
колективі, рухової і просторової координації потребує обов’язкового живого
спілкування учителя з учнем і учнів між собою, участі в рухливих і
спортивних іграх, участі в колективних справах школи, класу.
Одним з головних завдань при реалізації принципу наступності є
забезпечення плавного переходу від дошкільного етапу розвитку дитини до
початкового шкільного, а потім до навчання в середній ланці школи. Кожен з
цих етапів має значні відмінності в формах та методах організації навчальної
діяльності дітей.
Принцип взаємозв’язку навчання і розвитку органічно зв’язує процес
навчання і розвитку дитини. Для забезпечення успішного навчання у
молодшого школяра повинні бути розвинені загальнонавчальні навички і
уміння: логічно мислити, порівнювати об’єкти і визначати їх властивості,
узагальнювати, аргументувати думку, абстрагуватися, проводити
класифікацію, виділяти головне, систематизувати, аналізувати і синтезувати.
Звичайно, рівень сформованості цих умінь і навичок для різних вікових груп
різний .
У школах України активно впроваджується концепція розвивального
навчання, запропонована Л.В. Занковим, В.В. Давидовим та Д.Б. Ельконіним .
Основу концепції складають ряд принципів, реалізація яких дозволяє
забезпечувати навчання за рахунок розвитку у дітей вже зазначених навичок
мислення. Завдання для навчання мають лежати в "зоні найближчого
розвитку", тобто такі, для розв’язування яких учень повинен використати вже
відомі йому знання і нові, які є наступним кроком у його розвитку і в здобутті
нової порції систематизованих знань.
Більшість сучасних пропедевтичних курсів з інформатики реалізують
принципи розвивального навчання. Прикладом можуть бути курс "Сходинки
до інформатики" (автори Ф.М., Ломаковська Г.В., Колесніков С.Я., Ривкінд
Й.Я.).
Навчання - процес двосторонній і його успіх значною мірою залежить від
наявності у учнів позитивних мотивів навчання. О.Я.Савченко вказує на
особливості формування позитивних мотивів навчання у молодших школярів,
у яких почуття відповідальності, воля ще не стали визначальними
регуляторами поведінки .Тому для мотиваційного забезпечення навчального
процесу в початковій школі основну увагу слід звернути на природну
допитливість дітей цього віку. Учитель має добирати відповідні форми і
методи проведення навчальних занять, які будуть стимулювати активну
пізнавальну діяльність учнів: розвивальні ігри, робота в групах, моделювання
життєвих ситуацій, проведення досліджень і експериментів, екскурсії, уроки і
їх фрагменти серед природи, конкурси і змагання тощо. Діти у молодшому
17

18. шкільному віці зазвичай мають позитивне світосприйняття. Вони пишаються
набутими навичками читання та рахування, і їм подобається спілкуватися
та обмінюватися ідеями.
Комп’ютер, як пристрій для вивчення сам по собі в більшості випадків
викликає позитивну мотивацію до навчання. А комп’ютерні навчальні
програми для початкової школи, підготовлені в ігровій формі, тільки
підсилюють цю позитивну мотивацію. Важливо тільки не втратити цю
мотивацію нецікавими, не відповідними віку дітей програмами, монотонним
повторюванням одних і тих самих вправ тощо.
Сучасна школа базується на принципах співробітництва, які
передбачають особистісно орієнтоване навчання, повагу до учня як до
суб’єкта навчання, визнання його людської гідності. Цей принцип
забезпечується розумними вимогами вчителя, добором методів навчання і
спілкування відповідно до стану емоційно вольової сфери учня, розвитком у
молодших школярів навичок самоаналізу поведінки і результатів навчальної
діяльності. Співробітництво не є самоціллю, воно є засобом для формування в
учня бажання самостійно отримувати знання, самовдосконалюватися, для
стимуляції активного пізнання.
Принцип співробітництва тісно пов'язаний з принципом індивідуалізації
і диференціації навчання. Індивідуалізація навчання потрібна для надання
учневі максимально комфортних для нього умов. Під умовами навчання
розуміємо систему подачі нового матеріалу, темп навчального процесу,
способи подання навчального матеріалу, систему вправ на розуміння,
закріплення і узагальнення знань, використання тих чи інших методів і засобів
навчання. Незважаючи на спільне у протіканні пізнавальних процесів, кожна
людина має індивідуальні особливості, наприклад, сприймання зорових
об'єктів. Окремі діти дуже добре запам’ятовують навчальний матеріал з
розповіді вчителя, а іншим треба обов’язково прочитати і бажано зі схемами і
діаграмами, що ілюструють текст. Навіть темп читання значно відрізняється у
дітей, особливо молодшого шкільного віку. У багатьох випадках діти, які
швидко читають, не замислюються над прочитаним і для його осмислення їм
треба прочитати ще раз, тільки повільніше.
Індивідуалізація навчання реалізується через диференціацію навчальних
завдань, багатоваріантність, гнучкість форм різних видів навчальної
діяльності. Інформаційно-комунікаційні технології є одним із основних
засобів для реалізації завдань по індивідуалізації навчання, забезпечення
співробітництва учня і учителя. Учитель може передати частину функцій із
забезпечення самостійної навчальної роботи комп’ютеру (точніше навчальній
комп’ютерній програмі), а учень буде самостійно добирати темп роботи з
18

19. програмою, варіанти завдань, розміри зображень на екрані чи звуковий
супровід.
Принцип наочності був сформульований одним із перших у дидактиці.
Ще Я.А.Коменський говорив: "Все, що можливо, надавати для сприйняття
відчуттями, а саме: видиме - для сприйняття зором; те, що чується, - слухом;
запахи - нюхом; те, що підлягає смаку, - смаком; доступне дотику – шляхом
дотику. Якщо ж які-небудь предмети і явища можна відразу сприймати
кількома відчуттями – надати кільком відчуттям."[Error: Reference source not
found]. Слід зважати на особливості сприйняття молодших школярів, у яких
переважає конкретно-образне мислення, і за твердженням психологів і
педагогів, на ранніх етапах навчання учень ще дуже слабо оперує
абстрактними поняттями. Для розвитку логічного мислення і формування
абстрактних понять учневі початкової школи спочатку бажано провести
практичні пізнавальні дії.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій надає учителеві
багаті можливості для забезпечення принципу наочності. За виключенням
натуральних і об'ємних наочних засобів всі інші засоби наочності можуть
бути відтворені засобами ІКТ. Використання ж у комплексі з комп’ютером
мультимедійних проекторів і мультимедійних дошок забезпечує набачені
раніше можливості вірогідного подання навчального матеріалу. Завдяки
використанню наочності у школярів підвищується зацікавленість у навчанні,
розвивається спостережливість, увага, мислення. Наочність повинна
відображати суть об’єктів, що вивчаються, яскраво і образно показувати те,
що необхідне засвоїти. Використовувати наочність слід не тільки для
підтвердження вірогідності предметів і явищ, але і як джерело знань. У 3-4
класах необхідно все частіше використовувати символьної наочності замість
об'єктної. Використовувати різні види наочності слід помірно, оскільки
велика їх кількість розсіює увагу і заважає сприйняттю головного. Наочність
повинна бути естетично виконана.
Принцип міцності і дієвості результатів навчання передбачає стійке
закріплення знань у пам'яті учнів, готовність учнів використати ці знання в
практичній діяльності. На міцність засвоєння знань впливають ряд чинників,
серед яких слід виділити суб'єктивні: наявність позитивних мотивів навчання,
активність учнів у здобутті знань, рівень самостійності, значимість (цінність)
матеріалу, що вивчається, для учня тощо.
В сучасних навчальних програмах передбачаються різні рівні засвоєння
знань і формування умінь. Знання повинні засвоюватися: на рівні відтворення
(учень називає, розпізнає, спостерігає), на рівні розуміння (учень наводить
приклади, характеризує, описує, пояснює, формулює, обґрунтовує), на рівні
застосування в стандартних умовах (учень порівнює, класифікує,
19

20. використовує, розв’язує задачі) і на рівні використання в нестандартних
умовах та творчому застосуванні знань (учень аналізує, синтезує, оцінює,
адаптує для змінених умов, розробляє нові задачі, планує діяльність з
реалізації навчального проекту).
Для міцного засвоєння знань на останніх двох рівнях необхідна
самостійна пізнавальна діяльність учнів, спеціально дібрані вправи на
закріплення та узагальнення вивченого і певний рівень сформованості
навичок мислення.
Значна частина знань, що отримуються учнями в ході навчання не
використовується в позаурочній діяльності і рівень міцності і дієвості
результатів навчання знижується. Використання ігрових можливостей
організації навчання, які надає застосування комп’ютера, в поєднанні з
наочністю подання навчального матеріалу, забезпечення зворотного зв'язку
між учнем і педагогом або учнем і навчальною програмою, індивідуальний
характер виконання навчальної роботи, диференціація завдань за рівнями і
способами подання забезпечує високий рівень мотивації навчання і як
наслідок позитивно впливає на загальні результати навчання.
Для діагностики міцності і дієвості результатів навчання широко
застосовуються різноманітні контролюючі педагогічні програмні засоби,
використання яких надає можливість здійснювати оперативний контроль
засвоєння учнями знань, а також реалізацію підсумкового контролю.
За результатами досліджень О.В. Даниленко комп’ютерне навчання
підпорядковане тій же системі дидактичних принципів, що й безмашинне. Ці
принципи необхідно доповнити новим змістом на основі сучасних даних
психології і педагогіки, рекомендацій гігієністів, що дозволить визначити
місце інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. "При
роботі з комп'ютером відбувається індивідуалізація навчання, кожен учень
залучається до активної, орієнтованої тільки на нього, роботи. При цьому
активізується і розумова діяльність, більш повно реалізуються пізнавальні
потреби, стимулюється творча активність. Комп'ютери дають можливість
добирати дружній темп навчання, контролювати і корегувати хід засвоєння
матеріалу, причому результат роботи видно безпосередньо на уроці, а не через
декілька днів. Учень дістає можливість реалізувати власні методи і прийоми
роботи" .
20

21. 1.4. Сучасний персональний комп’ютер, як універсальний засіб
навчання.
Персональний комп’ютер (ПК) все більш активно використовується в
сучасній школі, в тому числі і в її початковій ланці. З додатковими пристроями:
сканером, принтером, цифровою відео і фотокамерою, системою відтворення
звуку і, звичайно, при наявності відповідного програмного забезпечення,
персональний комп’ютер надає учителю засоби для зберігання і відтворення
тексту (літературні твори, довідники, словники, посібники тощо), статичних
графічних зображень (малюнки, фотографії, ілюстрації, схеми тощо),
динамічних графічних зображень (різноманітні анімовані зображення,
тривимірна графіка, відео ролики тощо), звуку (пісні, літературні твори у
виконанні відомих акторів, записи зразків мовлення рідною та іноземними
мовами тощо), аудіовізуальних творів (відеофільми, оцифровані кінофільми,
телевізійне зображення, зображення з відеокамер, у тому числі і передане з
використанням Інтернету), проведення програмованого навчання і здійснення
контролю за рівнем навчальних досягнень учнів. Тобто персональний
комп’ютер може замінити програвачі платівок і лазерних дисків, діапроектори і
фільмоскопи, кодоскопи, епіпроектори, кіноапарати, відеомагнітофони,
телевізори, синтезатори звуків, музичні інструменти, лінгафонні кабінети,
пристрої для машинного тестування тощо.
Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій надає
такі переваги вчителю в організації навчального процесу:
- швидкий зворотній зв'язок між користувачем і засобами ІКТ, який
забезпечує реалізацію обміну повідомленнями між учнем і учителем,
між учнем і програмним навчальним середовищем;
- зручні засоби візуалізації навчального матеріалу (статичне і динамічне
подання об'єктів, процесів, явищ, їх складових частин, графічне
подання закономірностей і результатів експериментів, дослідів,
розв’язків задач);
- комп’ютерне моделювання об’єктів, явищ, процесів, що вивчаються,
проведення віртуальних експериментів, які неможливо провести в
умовах школи, можливість швидкої зміни умов експерименту і
опрацювання значної кількості результатів досліджень;
- автоматизація процесів контролю, реєстрації і аналізу результатів
навчального процесу, рівнів навчальних досягнень учнів;
- можливість створення шкільної (локальна мережа) чи міжшкільної
(мережа Інтернет) бази знань з окремих предметів, з комплексу
шкільних предметів з можливістю доступу до даних учнів, учителів і
батьків;
21

22. - забезпечення дистанційної системи консультацій та індивідуального
вивчення окремих факультативних курсів.
Слід при організації навчального процесу в початковій школі особливу
увагу звертати на врахування вікових особливостей учнів, на те, що в них ще
недостатньо сформовані навички самостійної роботи.
При застосуванні технічних засобів навчання і інформаційно-
комунікаційних технологій слід зважати на властивості людини, її органів чуття
до сприйняття повідомлень. З 4 млн. нервових закінчень (волокон), які
передають сигнали в людському організмі, близько 2 млн. припадає на зір і
лише 60 тис. - на слух . Це призводить до того, що більшість відомостей
людина сприймає через зоровий канал та в поєднанні із слуховим каналом
забезпечується сприйняття майже всього обсягу відомостей, що отримує
людина. Тому засоби навчання здебільшого спрямовані на забезпечення
візуалізації повідомлень. Бо орієнтація тільки на словесні методи навчання
заздалегідь націлена на зменшення обсягів повідомлень, яка може бути
отримана учнями і засвоєна. А однотипність подання повідомлень, особливо в
молодшому шкільному віці, призводить до перевтоми учнів, зниження їх
активності і здатності сприймати ці повідомлення.
Разом з тим, дослідження вчених вказують на те, що запам’ятовування
отриманих відомостей має дещо інший характер і напряму не залежить від
обсягів отриманих повідомлень через певні органи чуття (рис. 17). Найкраще
людина запам’ятовує відомості при поєднанні вербальної (словесної) і
візуальної форми представлення повідомлень. Це зумовлює необхідність
більшого використання комбінованих (аудіовізуальних) засобів навчання. І
обов’язкове поєднання візуальних засобів навчання з коментарем,
роз’ясненням, поясненням учителем поданого матеріалу. Використання
комп’ютерних засобів навчання, як ніяких інших, забезпечує поєднання
візуального і вербального подання повідомлень, доповнення слайдів
презентацій, анімованих зображень, схем, моделей тощо словом учителя,
можливістю переключення сприйняття з одного виду подання повідомлень на
інший, можливістю зупинити динамічний показ для пояснення і уточнення
поданих матеріалів, швидкого повернення до попереднього блоку навчального
матеріалу.
Дослідження показали , що при роботі з комп’ютером учні глибше
засвоюють навчальний матеріал, у них підвищується інтерес до навчання, вони
більш активно працюють з навчальною і довідниковою літературою.
Використання комп’ютерів привчає учнів до охайності, розвиває увагу, уміння
планувати свою діяльність, поділяти її на окремі етапи, приймати рішення.
Перегляд відеозображень, комп’ютерної графіки, прослуховування музичного
22

23. супроводу знімають напругу, сприяють естетичному сприйняттю навчального
матеріалу.
Застосування комп’ютера дозволяє і вчителю, і учневі контролювати хід
засвоєння нового навчального матеріалу, формування необхідних умінь. У
учнів розвиваються навички самоконтролю, спільної (групової) роботи,
своєчасно визначати помилки, усувати їх і навіть попереджувати їх появу.
Учителям слід знати і враховувати можливі негативні наслідки активного
використання комп’ютерних технологій у навчанні:
- збіднення мови, зумовлене частими однотипними відповідями, які
використовуються в машинних варіантах навчання;
- недостатність часу, який відводиться на формування навичок
рукописного письма, розвиток дрібних м'язів руки;
- можливий відхід від спілкування з іншими дітьми, відсторонення,
намагання обмежити коло спілкування на перевагу грі з комп’ютером;
- при використанні комп’ютерів (точніше складанні комп’ютерних
навчальних програм) не можна передбачити всіх можливих нюансів
складного процесу учіння і відтак комп’ютер не зможе повною мірою
замінити вчителя.
Тому обов’язково, вчитель повинен у заходах уроку передбачати
компенсацію негативних наслідків: забезпечити виконання вправ на розвиток
усного мовлення, навичок письма, активної роботи в парах і малих групах,
здійснення обов’язкового педагогічного контролю за виконанням учнями вправ
на комп’ютері з наступним аналізом їх діяльності.
1.5. Програмне забезпечення навчально-виховного процесу
Ефективність застосування інформаційно-комунікаційних засобів у
навчальному процесі багато в чому залежить від вмілого добору і використання
програмного забезпечення персонального комп’ютера.
Програмне забезпечення сучасних комп’ютерних класів і окремих
персональних комп’ютерів, які використовуються в навчальному процесі
можна, виділити в три основні групи.
23

24. Системне програмне забезпечення призначене для управління роботою
складових комп’ютера і обміном даними між ними, діагностування та усунення
недоліків У роботі комп’ютера, автоматизації процесу опрацювання даних,
організації взаємодії з користувачем. Воно включає операційні системи,
сервісні програми, програми оболонки тощо.
Серед системного програмного забезпечення особливе місце посідають
операційні системи (ОС). Без операційної системи функціонування сучасного
комп’ютера неможливе.
Операційна система – це комплекс програм, які забезпечують:
- управління роботою пристроїв комп’ютера і обмін даними між ними;
- організацію зберігання даних у оперативній пам'яті і на зовнішніх
носіях;
- виконання інших програм;
- розподіл обчислювальних і апаратних ресурсів комп’ютера між
окремими програмами, що працюють одночасно;
- організацію обміну повідомленнями між користувачем і системами
комп’ютера.
У сучасних комп’ютерах використовуються операційні системи Windows,
Linux, Unix, MacOS, Netware, Palm OS та інші.
Сервісні програми – це програми, що призначені для діагностування
апаратної і програмної складових комп’ютера, і, при необхідності, усунення
недоліків і оптимізації його роботи. Ці програми називають утилітами (англ.
utility – корисність). Такими програмами, наприклад, є: комплекс програм
Norton Utilities, SiSoft Sandra, Dr. Hardware, антивірусні програми, програми-
архіватори та інші.
Програми-оболонки – це спеціальні програми, що призначені для
створення користувачеві додаткових зручностей при обміні повідомленнями
між користувачем і системами комп’ютера.
Такими програмами, наприклад, є: Norton Commander, Volkov Commander,
FAR manager, Total Commander та інші.
Прикладне програмне забезпечення – це програми, призначені для
розв’язування конкретних задач опрацювання даних, з якими користувач
24
Рис.1. Класифікація програмного забезпечення
Програмне
забезпечення
Системне програмне
забезпечення
Прикладне програмне
забезпечення загального
призначення
Педагогічні
програмні засоби