1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇПРОБЛЕМАТИКИ В
ВІТЧИЗНЯНИХІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯХТАСОЦІАЛЬНИХМЕРЕЖАХ»
Жиліної А.С.,
студентки 4 курсу, гр. Б, д/в,
спец. ”Журналістика”
Науковий керівник:
Артамонова І.М.,
професор кафедри журналістики
Донецьк – 2014 рік

2. 2
АНОТАЦІЯ
Курсова робота „ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ В
ВІТЧИЗНЯНИХ ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯХ ТА СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ”: 36
сторінок, 23 джерела.
Мета роботи: визначити засади, проблематику, досвід, жанрові форми
та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики в Інтернет-
виданнях і соціальних мережах, а також окреслити шляхи підвищення якості
та ефективності цього напряму журналістської діяльності. Визначити, чи на
повну міру ці Інтернет-ресурси висвітлюють інформацію щодо екологічного
стану України.
Об’єкт дослідження: екологічна проблематика на сторінках сучасних
українських Інтернет-видань, таких як http://www.for-ua.com,
http://proeco.visti.net, http://elvisti.com/ecology та інші. Також найвідоміші
соціальні мережі «ВКонтакте», «Одноклассники», «Фейсбук» і «Твиттер».
Предмет дослідження: тематика, жанрові форми та мовностилістичні
прийоми висвітлення екологічної проблематики в Інтернет-виданнях і
соціальних мережах.
Методи дослідження: текстологічний аналіз, системний аналіз, описовий
метод, теоретико-методологічне узагальнення результатів аналізу.
У роботі проаналізовано публікації з проблематики довкілля в
сучасних українських Інтернет-виданнях: «Електронні вісті», «ДеПо»,
«Телеграф» та інших. Також публічні сторінки у соціальних мережах
«ВКонтакте», «Однаклассники», «Фейсбук» і «Твіттер», які присвячені
екологічній проблемі України. Визначено проблематику, жанрові форми та
мовностилістичні прийоми висвітлення екологічних питань у сучасних
українських ЗМІ на основі проаналізованих публікацій.
Ключові слова: ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ,
ІНТРНЕТ-ВИДАННЯ, СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ.

3. 3
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ............................................................................................................................2
ВСТУП....................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИСВІТЛЕННЯ
ЕКОЛОГІЧНОЇ ТЕМАТИКИ В ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯХ І СОЦІАЛЬНИХ
МЕРЕЖАХ..............................................................................................................................................6
1.1. Розвиток екологічної тематики в пресі та Інтернет-виданнях ......6
1.2. Споживачі екологічної тематики в пресі та інтернет-виданнях..12
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА У ВІТЧИЗНЯНИХ ЗМІ ТА
ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯХ …………………………………………….………………15
2.1. Екологічнаінформаціявдрукованихвиданнях…..…………………....….15
2.2. Висвітлення екологічної інформації у вітчизняних Інтернет-
виданнях ………………………………………………………………………...24
ВИСНОВКИ........................................................................................................................31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………..…...34

4. 4
ВСТУП
З тих пір, як почався бурхливий технічний розвиток у світі, з'явилося
високоіндустріальне суспільство, людина стала активно втручатися в
природу. На сьогоднішній день екологія нашої планети знаходиться в стані
гострої кризи. Швидкий прогрес науки і техніки, з одного боку, дозволив
задовольнити всі потреби людського суспільства, але з іншого боку -
погіршив умови його існування.
Що стосується України, то екологічні проблеми стоять надзвичайно
гостро. Основними проблемами в нашій країні є: неякісна вода - вісімдесят
відсотків проб води показують, що її якість не відповідає умовам
держстандартів. Друга проблема - забруднення повітря. «Головними»
забруднювачами залишаються промислові підприємства та автомобілі.
Найбільш забруднені регіони знаходяться на промисловому сході країни - це
Донецька, Дніпропетровська і Луганська області. А самими «брудними»
містами стали Макіївка, Дніпродзержинськ та Одеса. Однією з
найсерйозніших екологічних проблем України сьогодні можна також
вважати проблему утилізації та переробки різних відходів. Речовини, які
виділяються в результаті хімічних реакцій полігонах твердих побутових
відходів, здатні перетворити територію України в одну суцільну зону
екологічного лиха.
Цілком очевидно, що на переосмислення людиною ставлення до
довкілля насамперед впливають засоби масової комунікації (ЗМК), які
можуть ефективно формувати екологічне мислення масової аудиторії.
Всесвітня павутина Інтернет сьогодні дуже популярна, тому будь-яку
інформацію можна знайти там – чи то Інтернет-видання, чи соціальні мережі.
Актуальність даної курсової роботи зумовлена потребою висвітлення
екологічної тематики. Важливо дослідити діяльність вітчизняної
журналістики, навіть, звичайних людей, проаналізувавши публікації з

5. 5
проблематики довкілля в Інтернет-виданнях останнього періоду, визначити
загальні тенденції, позитивні та негативні моменти цього напряму.
Мета роботи – визначити засади, проблематику, досвід, жанрові форми
та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики на сторінках
сучасних українських Інтернет-виданнях, проаналізувати періодичність
публікацій екологічної тематики на спеціалізованих сторінках соціальних
мереж. Порівняти Інтернет-видання та пости спеціальних співтовариств у
соціальних мережах, а саме, чи на повну міру висвітлює інформацію щодо
екологічного стану України та чи інша галузь Інтернет-журналістики.
Об’єктом дослідження є екологічна проблематика в сучасних
українських Інтернет-виданнях і популярних соціальних мережах.
Предмет дослідження – жанрові форми та мовностилістичні прийоми
висвітлення екологічної проблематики в сучасних Інтернет-ЗМІ.
Завдання роботи:
1. Розглянути теоретико-історичні передумови висвітлення екологічної
тематики в українських Інтернет-виданнях та соціальних мережах.
2. Проаналізувати публікації з проблематики довкілля в сучасних
українських Інтернет-виданнях і на публічних сторінках у соціальних
мережах.
3. Дослідити проблематику, досвід, жанрові форми та мовностилістичні
прийоми висвітлення екологічних питань у сучасних українських ЗМІ та
соціальних мережах на основі проаналізованих публікацій.
4. Визначити шляхи підвищення якості та ефективності публікацій на
екотематику.
Розробка даної проблематики буде проводитися в курсовій роботі поетапно.
Вирішеннязавдань,щопосталипереднами,зумовилийструктуруроботи.У Розділі1ми
розглянемо теоретико-історичні передумови висвітлення екологічної
тематики в українських Інтернет-виданнях та сторінках в соціальних
мережах. При цьому ми будемо спиратися на матеріали електронної
бібліотеки Інституту журналістики, інтернет-ресурси. Розділ 2 присвячено

6. 6
дослідженню проблематики, досвіду, жанру форми та мовностилістичних
прийомів висвітлення екологічних питань у сучасних українських Інтернет-
ЗМІ та соціальних мережах. Проаналізуємо публікації з проблематики
довкілля в цих засобах масової інформації. Цей аналіз буде проводитися на
матеріалах Інтернет-виданнь «Електронні вісті», «ДеПо», «Телеграф» та
інших, а також публічних сторінок у соціальних мережах «ВКонтакте»,
«Однаклассники», «Фейсбук» і «Твіттер», які присвячені екологічній
проблемі України.
Отримані під час дослідження результати мають прикладне значення у
контексті діяльності установ ЗМІ, а також вони можуть стати корисними при
розробці навчальних курсів на факультетах журналістики ВНЗ, при
підготовці наукової статті, тез доповіді на науково-практичній конференції.

7. 7
РОЗДІЛ1
ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІПЕРЕДУМОВИВИСВІТЛЕННЯ
ЕКОЛОГІЧНОЇТЕМАТИКИУКРАЇНСЬКИМИЗМІТАІНТЕРНЕТ-
ВИДАННЯМИ
1.1. Розвиток екологічної тематики в Інтернет-виданнях
Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні та й в усьому світі
– зростаюче забруднення довкілля. Журналісти одними з перших звернули
увагу на це й вимушені були зробити цю тематику постійною, адже природа
є запорукою всього нашого життя.
Тривалий час термін "екологiя" був відомий хіба що фахівцям. Уперше
його використав німецький біолог Ернст Геккель у 1866 р.[7] Дещо
символічно, що перша частина слова в перекладі з грецької означає "дiм".
"Логос" – наука. Отже, стати мудрими хазяями в нашому домі ми можемо
лише за умови опанування науки про нього.
Фундаментальну специфіку екології визначено її міждисциплінарним
статусом. Вона має зв'язки, наприклад, з історією і філософією, із
соціологією і математикою, фізикою та хімією, правом і психологією,
економікою і біологією, етикою та естетикою, демографією і
природокористуванням. На думку багатьох дослідників, екологія є
природною і гуманітарною наукою. Як природна – вона не може виключити
людину, а як гуманітарна – не може бути відокремлена від природи.
Екологічна рівновага на планеті є передумовою виживання людини.
Працівникам засобів масової інформації необхідно усвідомити це в першу
чергу, аби потім донести цю істину до кожного. Журналісти мають
оволодівати екологічними знаннями й поширювати їх у суспільстві. Саме
тому екологічна освіта є однією з передумов їхнього професіоналізму.
Екологічна освіта журналістів потребує значно більшої уваги, ніж їй
приділено сьогодні. На жаль, такий стан викликано поки що недостатньою
розробкою відповідних програм та посібників на українському матеріалі,

8. 8
браком викладацьких кадрів, готових працювати з цією тематикою, слабкими
матеріальними ресурсами вищих навчальних закладів.
Сам термін "екологічна журналістика" ще мало сприймається
вітчизняними журналістикознавцями. Хоча, для порівняння, у США понад 30
вищих навчальних закладів готують фахівців за окремою спеціальністю
"екологічна журналістика". [7]
Біля джерел природоохоронного руху в усьому світі завжди стояли
саме журналісти та письменники. Підтвердження цьому є в різних країнах.
Поштовхом для розвитку екологічної політики і журналістики стала
діяльність науковця, журналістки й письменниці зі Сполучених Штатів
Америки Рейчел Карсон. Вона дослідила протягом багатьох років отруєння
довкілля хімікатами, особливо пестицидами. Висновки було оприлюднено в
книзі "Безмовна весна". Спочатку хімічна індустрія спробувала запобігти
впливу цього видання на громадськість, придбавши його примірники. Проте
книга вже стала бестселером. Позиція журналістки та письменниці мала
величезний вплив на громадськість. Тоді з'явилися і природоохоронні
громадські ініціативи.
На установчому з'їзді всеукраїнської екологічної асоціації "Зелений
світ" 1989 р. найбільш вагомим, емоційним та проникливим виступом була
не промова фахівців-екологів, а саме письменницький виступ Олеся Гончара.
Він чутливо й активно відреагував на проблеми екології, спрямувавши свій
дар проти руйнівного ставлення до навколишнього середовища. Видатний
діяч не змирився з байдужістю, грабіжницькою корисливістю відомств, що
обертаються хижацьким винищенням природи, злочинною безгосподарністю,
моральним зубожінням людей.
Олесь Гончар у своєму творі "Чим живемо" поставив надзвичайно
складні запитання, пошук відповідей на які стане основою творчості й
журналістів наступних поколінь. [7]
Фактори, що послужили передумовами появи екологічної інформації,
можна сформулювати наступним чином:

9. 9
- Людина, як ведуча екологічна сила;
- Глобальність екологічних проблем;
- Аварії, катастрофи і символ століття;
- Поява громадських організацій, рухів і проектів.
Безумовно, не всі вони в рівній мірі проявлялися у журналістських
материіалах. Але безперечно, що завдяки появі екологічної інформації в
результаті виниклих передумов на наших очах екологія з галузі біологічних
знань перетворилася на соціальну науку про взаємодію природи і
суспільства.
Отже, екологічна інформація - це інформація про стан елементів
навколишнього середовища (повітря й атмосфера, вода, грунт, земля і т. д.),
фактори (речовини, енергія, шум і випромінювання) та діяльність у сфері
довкілля, про стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан
об'єктів культури, будівель і споруд.
Наше суспільство насилу усвідомлює, що без об'єктивної, повної та
доступної природоохоронної інформації неможливо формувати громадську
екологічну свідомість. Процес по зняттю заборон на екологічну інформацію
тільки набирає силу.
Не менш дієвим фактором існування екологічної журналістики є
наявність інформаційно-законодавчої основи природокористування.
Причому мова йде не тільки про те, щоб такі закони існували, але щоб
працювали.
Преса сприяє створенню механізму дії законів. Вона добивається того,
щоб зведені в ранг закону норми права, що стосуються захисту
навколишнього середовища, дозволяли запобігти нанесенню шкоди до рівня,
який можна вважати терпимим. Для цього Інтернет-видання повинно само
представляти силу.
Екологічна журналістика має такі функції:

10. 10
 інформаційна: надання аудиторії даних про стан навколишнього
середовища, інформування про існуючий чи потенційний ризик
для здоров'я людини й екосистем;
 просвітницька: ознайомлення читачів з основними законами
екосистем, із небезпекою і негативними наслідками
антропогенного впливу на довкілля; встановлення взаємозв'язків
між окремими явищами, що спричиняють зміну клімату чи
виникнення іншого ризику для здоров'я людей;
 організаційна: "стимулювання" населення до прийняття тих чи
інших рішень, до конкретних дій;
 контролююча: інформуючи про діяльність влади, підприємств,
котрі забруднюють навколишнє середовище, журналіст
допомагає громадянам реалізувати право на інформацію про стан
довкілля і захищати право на існування в безпечному світі. [3]
Мас-медіа – один з інструментів побудови демократичного суспільства.
Контроль за управлінням навколишнім середовищем має стати одним із
пріоритетів журналістської діяльності.
Протягом тривалого часу поняття глобальної екологічної кризи в нас
було майже відсутнє. У цьому контексті цікавий з багатьох причин аналіз
Інтернет-видань, які тією чи іншою мірою висвітлюють проблеми довкілля.
По-перше, ця тема лише недавно почала з'являтися в Інтернет-просторі, але
стала так швидко розвиватися, що спричинила виникнення нових
екологічних порталів. По-друге, зараз існує певне коло проблем, пов'язаних з
екологічною кризою, наслідками Чорнобильської катастрофи, шляхами
розвитку атомної та альтернативних видів енергетики й іншими питаннями,
висвітлення яких потребує певного рівня спеціальних знань, філософського
осмислення накопиченого досвіду тощо. По-третє, уже є певний досвід
екологічної думки України як у минулому, так і тепер.
В Україні можна виділити такі Інтернет-видання:

11. 11
1) загальні (або суспільно-політичні) – висвітлюють в тій чи іншій мірі
всі сторони сучасного життя: політику, економіку, міжнародні відносини,
соціальну сферу, культуру. Екологічна тема - одна з можливих тем, яких
торкаються такого типу видання.
2) спеціалізовані (тематичні) - видання і програми, розраховані на
аудиторію, об'єднану певним загальним інтересом. Це спеціалізовані жіночі
та чоловічі, наукові та розважальні Інтернет-видання, для дітей, підлітків,
автомобілістів, любителів домашніх тварин, фотографів, бізнесменів,
програмістів. Серед усіх цих видань займають свою нішу і екологічні
сторінки.
3) екологічні («зелені») сторінки - видання, що спеціалізуються на
висвітленні різних аспектів і проблем екології та охорони навколишнього
середовища. Мета їх - не тільки інформування про існуючі екологічні
проблеми, а й сприяння підвищенню екологічної грамотності та екологічної
культури своєї аудиторії. [1]
Відлига в розвитку спеціалізованих екологічних видань починається
лише наприкінці 1990х років. Але сприяє цьому не поступова зміна
свідомості людей і державних структур, а різка переоцінка цінностей після
подій 26 квітня 1986 року і появлення Інтернету. Населення шукає правди.
Інтернет-видання, інтернет-ЗМІ – це веб-сайт, що ставить своїм
завданням виконувати функцію засобу масової інформації (ЗМІ) в мережі
Інтернет. Як і друковані видання, інтернет-видання керуються принципами
журналістики.
Поряд з друкованими виданнями все більшого значення й популярності
в екологічних організаціях України набувають електронні бюлетені на базі
комп'ютерних засобів зв'язку. Їх користувачі отримують набагато більший
обсяг відомостей, ніж із преси. Суттєвою перевагою інформаційних мереж є
оперативність розповсюдження інформації. Фактично протягом декількох
годин вона може надійти в Україну з іншого континенту. У багатьох
випадках для підтримки екологічних акцій, допомоги активістам в інших

12. 12
ситуаціях це чи не єдиний можливий комунікаційний засіб. Крім того,
комп'ютерна пам'ять дозволяє зберігати великі масиви інформації й
оперативно користуватися ними в разі необхідності, що суттєво розширює
можливості у створенні журналістського досьє.
Сьогодні ми бачимо якусь стабілізацію у сфері Інтернет-видань, а
також перехід на якісно інший рівень. Зростання ступеня легкості і зручності
користування Інтернетом на тлі скаженої популярності соціальних мереж
зумовило те, що Інтернет-видання заводять власні акаунти на «Фейсбуці»,
користуються «Твіттером», «Однокласниками» і «Вконтакте» в якості
джерел необхідних відомостей, а також намагаються технічно адаптувати
свої сайти під різні монітори.
У 1999 році в Україні виникають перші виключно онлайнові видання.
Це «UAToday» (uatoday.net) і «Електронні вісті» (elvisti.com). [6]
В Україні практично немає класичних спеціалізованих екологічних
Інтернет-ресурсів, відсутні портали екологічних новин, порівняно мало
Інтернет-видань, які б висвітлювали екологічну тематику.
Проте попри певні недоліки, пов’язані з проблемами становлення,
Інтернет є найефективнішим та наймасовішим інструментом поширення
екологічної інформації.
Використання певних жанрових форм висвітлення екологічної
проблематики має велике значення для вдосконалення масово-інформаційної
діяльності, підвищення виразності та комунікативної ефективності
екопублікацій. Майстерне оперування жанровими формами допомагає в
розкритті тем, пов’язаних із довкіллям, у створенні публікації, визначенні її
текстових рамок та лінгвістичних засобів.

13. 13
1.2. Соціальні мережі – новий засіб масової комунікації
Соціальна мережа – це онлайн-сервіс або ж веб-сайт, призначений для
створення, організації всебічного спілкування між реальними людьми в
Інтернеті.
На відміну від звичайного інтернет-сайту, в соціальній мережі є
наступні онлайн-можливості:
1. Створити користувачу свій профіль із зазначенням реальних
даних - рік і місце народження, проживання, фото, місце
навчання, членів сім'ї, знак гороскопу і т.д.
2. Збирати (додавати) друзів: пошук по соціальній мережі людей з
якими ти чи був знайомий раніше або можеш познайомитися за
місцем розташування, спільними професійними інтересами,
місцем народження, навчання в школі або ВУЗі в певні роки і т.д.
3. Можливість вести закрите листування з будь-яким з учасників
соцмереж, знайомитися, обмінюватися інформацією і т.д.
4. Вести власний блог, який добре індексується в пошукових
системах Яндекс, Google, Yahoо, Mail.ru, Rambler і т.д.
5. Знайомства для пошуку супутників життя.
6. Можливість задати будь-яке питання найбільшим політикам
різних держав світу або зіркам шоу-бізнесу: так як в соцмережах
є акаунти президента США Барака Обами, прем'єр-міністра Росії
Дмитра Медведєва, адміністрації президентів Білорусі, Вірменії,
Грузії, Азербайджану, Казахстану, Франції; видних політиків
України – Володимира Литвина, Олега Тягнибока, Миколи
Азарова, Віталія Кличка, Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка,
Петра Симоненка та ін.; відомих зірок шоу-бізнесу, "Дому- 2",
"Канікул в Мексиці», "Битви екстрасенсів"(Філіпа Кіркрова,
Анастасії Волочкової, Ксенії Собчак, Олени Водонаєвої, Ольги
Бузової, Євгенії Феофілактова, Ані Лорак, Андрія Данилко

14. 14
(Вєрка Сердючка), Дар'ї Пинзарь, Вікторії Боні, Миколи Баскова,
Андрія Малахова та ін); видних громадських діячів - Гульнари
Карімової (дочки президента Узбекистану Іслама Карімова),
представників опозиції Росії - Бориса Нємцова, Олексія
Навального, Михайла Прохорова та ін. Де ще люди можуть так
спокійно виходити на політичний і культурний бомонд будь-кого
з держав світу, включаючи депутатів парламентів, міністрів,
суддів, редакторів ЗМІ, мерів міст, представників релігії
(православ'я, буддизму, мусульман, католицизму, іудаїзму та ін.).
7. Соціальна мережа - важливий інструмент PR-розкрутки, так як
моментально можна зробити людину/подію відомим як у своїй
країні так і за кордоном. Наприклад, опозиціонер Росії Олексій
Навальний став відомим завдяки соціальним мережам.
8. Є важливим інструментом бізнесу. Так, в соцмережах йде
активна реклама агентств нерухомості, туроператорів та
туристичних агентств, інвестиційних фондів, брокерських
компаній форекс і біржі, центрів науки і медицини, автосалонів,
комп'ютерних ігор, hi - tech галузей і т.д.
Якщо застосувати дані критерії, ряд експертів до соціальних мереж не
відносять livejournal, Twitter і foursquare, оскільки вони не припускають
розміщення як можна більшої інформації про себе і мають досить малі
можливості в спілкуванні. Хоча в більшості рейтингів, включаючи рейтинг
"Біржового лідера" вони повноправні соцмережі серед американців,
українців, росіян, білорусів, узбеків, казахів та ін..
Будь-який сайт можна назвати соціальною мережею, якщо є
можливість розміщення докладної інформації про себе і спілкування між
користувачами. Плюс до всього – можливості об'єднуватися в групи за
інтересами, мати доступ до різних програм в даній мережі .

15. 15
Завдяки новій технології – Web 2.0, тепер в соціальній мережі Ви
можете знайти незнайому людину і подивитися, який ланцюг знайомих Вас
поєднує з нею.
Американські "Однокласники" – Classmates.com стали в 1995 році
початком популярності соціальних мереж взагалі. І оскільки даний проект
мав успіх, незабаром стали з'являтися численні його аналоги в усьому світі.
Однак офіційно початком ери соціальної мережі вважають 2003 рік, коли
з'явилися проекти Facebook, MySpace і LinkedIn. У країнах СНД
популярність соціальні мережі набули вже в 2006 році – це були
«Одноклассники» і «ВКонтакте».
Завдяки появі соціальних мереж, кожен бажаючий тепер має
можливості створювати віртуальне "Я" і ділитися з усім світом результатами
своїх творінь.
У кожній країні особливу популярність має одна або кілька соціальних
мереж. Наприклад, на просторах Північної Америки велику популярність
здобули мережі: MySpace, Twitter, Facebook, LinkedIn, в Канаді ж – це
Nexopia, у Великій Британії популярна серед користувачів мережа Bebo. В
Україні популярними соціальними мережами є: «Вконтакте»,
«Однаклассники», «Фейсбук», «Твиттер» и «Инстаграм».
У будь-якій соцмережі можна створювати також спеціальні
угруповання чи публічні сторінки на різноманітні теми.

16. 16
1.3. Споживачі екологічної тематики в пресі та інтернет-виданнях
З повною підставою вже можна стверджувати, що інформування
населення з питань екології більш продуктивно з використанням нових
технологій.
Основним носієм екологічної інформації в мережі Інтернет є сервери.
Сервери громадських організацій – це найчастіше відкрита трибуна
природоохоронного руху. Тут є сторінки різних екологічних спілок та
об'єднань, публікації і документи з екологічного моніторингу, найбільш
докладно представлена інформація про суспільне природоохоронному русі
країни. Таким чином, можна говорити про те, що сервери громадських
організацій - це потужні акумулятори електронної екологічної інформації. У
пошуках інформації, що цікавить, перш за все, необхідно звертатися до них.
Каму ж потрібна екологічна інформація? Можна виділити три основні
групи споживачів даного продукту [4]:
1. Перш за все, це парламентарії і владні структури, які за службовим
обов'язком повинні включати природоохоронні аспекти в свою повсякденну
діяльність.
2. Громадські природні організації, для яких володіння інформацією є
обов'язкова умова їхньої діяльності. Завдяки постійному доступу до неї, ці
організації можуть зміцнити своє становище і підвищити свою значимість,
розширити ряди своїх прихильників і зробити їх діяльність більш
ефективною.
3. Найширші верстви населення, для яких володіння інформацією про
проблеми навколишнього середовища є питання життя і смерті. Отримуючи
якісну та достовірну інформацію, вони можуть навчитися самі відповідати за
стан навколишнього середовища в своєму населеному пункті. Якщо вона
небезпечна здоров'ю, і її ні за яких обставин не можна поліпшити, то така
територія покидается населенням. Безумовно, це критична ситуація. Але, на
жаль, приклад з Чорнобилем показав, що і вона реальна в нинішньому світі.

17. 17
У наш час екологічні проблеми хвилюють не лише фахівців, вони все
активніше вторгаються в повсякденне життя людей. Вирішення цих проблем
- не така вже проста справа, воно вимагає взаємодії різних шарів суспільства.
Положення ЗМІ як посередника між властями і населенням до багато чого
зобов'язав, адже ЗМІ формують масову свідомість, саме від засобів масової
інформації залежить, яке уявлення про екологічні проблеми складеться у
людини.
На жаль, екологи і організації, що займаються екологічними
проблемами, недооцінюють засоби масової інформації як потужне джерело
сили, здатної багато що вирішити в екології. У свою чергу Інтернет-ЗМІ
приділяють, на наш погляд, недостатньо уваги проблемам екології, а також
інколи допускають помилки і неточності при подачі екологічної інформації.
Особливу увагу привертає не неписьменність в питаннях екології, а
неетичність журналістів у висвітленні екологічних проблем: прагнення
створити сенсацію, підносячи "смажені" факти, що, безумовно, надає
шкідливу дію на масову свідомість. До матеріалів такого роду можна
віднести повідомлення про жахливих монстрів, які з'явилися в місцях
екологічних катастроф, про величезних щурів, які мешкають в підземних
комунікаціях і так далі.
Один з факторів, що пояснюють збільшення публікацій екологічної
тематики – це поява нових Інтернет-видань даної спрямованості.
Інший - це неминуща актуальність теми. Працюючи в сфері екологічної
журналістики неважко помітити, що проблемні теми позначилися самі собою
і постійно займають провідні рядки своєрідного рейтингу [1]:
1. Енергетика, енерго-і ресурсозбереження.
2. Великі річки та лісу, опустелювання і збезлісення.
3. Екологічно чиста і безпечна продукція.
4. Відходи виробництва та споживання, їх переробка.
5. Нові нетрадиційні рослини і перспективи їх використання
(генномодифіковані продукти).

18. 18
Однозначно, що названими темами список не обмежується. До того ж
він рухливий. Але на даний момент саме такі публікації пропонує Інтернет.
Перш ніж віддавати перевагу якійсь із соціальних мереж, дуже важливо
максимально детально вивчити цільову аудиторію, її переваги, інтереси і
звички. Багато в чому, саме від цього залежить, де людина проводить
найбільше часу: Vkontakte, Facebook, Odnoklassniki або Google+ . У кожному
разі, існує якийсь відсоток, який присутній в кожній з них, але основні
акценти варто розставляти виключно після ретельного аналізу .
Аудиторія Vkontakte, Facebook, Odnoklassniki нам більш-менш відома,
так як ці соціальні мережі присутні на нашому інтернет-просторі вже досить
давно. За віком наймолодшою, традиційно, залишається «ВКонтакте» - тут
більше половини користувачів молодше 35 років (16% - у віці 12-17 років,
17% - у віці 18-24 роки, 39% - у віці 25-34 роки). Аудиторія
«Одноклассников», якщо вірити статистиці, теж не настільки стара, як про це
люблять поговорити її конкуренти: основна частина її аудиторії у віці від 18-
24 (33%) до 25-34 (24%) років. І безсумнівний лідер серед людей середнього
віку – Facebook. Крім того, що користувачі до 18 років складають в ньому
одну з самих незначних груп, більшість прихильників цієї мережі - досить
дорослі люди віком від 25-34 (39%) до 35-44 (21%) років.
(http://b2blab.com.ua/kto-v-tereme-zhivet-auditoriya-socialnyx-setei.html)

19. 19
РОЗДІЛ2
ЕКОЛОГІЧНАПРОБЛЕМАТИКАУВІТЧИЗНЯНИХЗМІТАІНТЕРНЕТ-
ВИДАННЯХ
2.1.Екологічнаінформаціявдрукованихвиданнях
Хоча екологічна тематика є нині актуальною, вона ще не посідає одне з
найважливіших місць у засобах масової інформації, що засвідчують і
вищезгадані дані. Журналісти мають не лише констатувати наявність тієї чи
іншої проблеми, а й проводити аналіз її виникнення, показувати можливі
шляхи її подолання в конкретних ситуаціях, спонукати людей до дій. Тому
робота журналіста, який займається такою тематикою, потребує належної
підготовки.
Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення
екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий
висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми,
про яку розповідає іншим. Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення
до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача,
викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за
вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність
журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті
екологічно важливих рішень. З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення
існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже
найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.
В Україні практично немає класичних спеціалізованих екологічних
Інтернет-ресурсів, відсутні портали екологічних новин, порівняно мало
Інтернет-видань, які б висвітлювали екологічну тематику. Існуючі веб-
сторінки умовно поділяються на три категорії: загальноновостійні сайти, де
періодично з’являються публікації з екологічної проблематики; сайти –
“дзеркала” друкованих видань, де є постійні екологічні рубрики;

20. 20
спеціалізовані екологічні Інтернет-видання. Проблематика довкілля в
Інтернеті представлена, головним чином, на сайтах – “дзеркалах” друкованих
ЗМІ, тому вони мають ті самі вади, що й їхні паперові аналоги. [3]
Журналісти, котрі спеціалізуються на екологічній тематиці в засобах
масової інформації, зустрічаються щодня з багатьма проблемами, які
потребують негайного вирішення.
Це, зокрема:
· неоперативне отримання інформації від офіційних установ та
екологічного руху, недостатнє усвідомлення завдань і значення
журналістської роботи представниками екологічних структур;
· брак інформації, адаптованої для пересічного читача, зрозумілих
коментарів фахівців;
· низький рівень захищеності журналістів, особливо тих, хто
займається питаннями екологічної та ядерної безпеки. [8]
Останнім часом, помітним стало збільшення кількості та частоти появи
екологічної інформації в медійному просторі України. Екологічні публікації
з’являються на сторінках політичних, економічних, ділових і розважальних
тижневиків, іноді потрапляючи навіть на їх обкладинки. Сюжети, пов’язані з
охороною природи все частіше з’являються на сторінках друкованих ЗМІ та
нових інтернет-порталів. Створюються й розвиваються тематичні екологічні
інтернет-проекти.
Кількість екологічної інформації зростає. А чи відповідає якість
(глибина висвітлення, вплив на свідомість людей та ін.) великому потоку
фактів?
Близько 8,9 % друкованих видань в Україні засновано державними
органами [5]. Серед них у вітчизняному інформаційному просторі
виділяється низка так званих офіційних видань, які сьогодні виконують
суспільно важливу місію, передаючи відомості "із перших вуст" про події та
рішення, що приймаються у вищих ешелонах влади. До того ж вони
функціонують і як традиційні суспільно-політичні мас-медіа, маючи свою

21. 21
стабільну аудиторію, і в таких умовах успішно функціонують уже понад 10
років. Мова йде про газети "Жизнь" (газета Донецької обласної ради й
обласної державної адміністрації) та «Дзеркало тижня» (інформаційно-
аналітичний тижневик України). Отож на прикладі екологічних публікацій
цих видань ми визначили особливості методів та тенденцій у висвітленні
екотематики на сторінках даних газет.
Матеріали на екологічну тему в газеті «Жизнь» вміщуються не
систематично, завжди на різних шпальтах, окремої рубрики немає. [10]
Тижневик «Дзеркало тижня» має спеціалізовану рубрику «Середовище
існування», де розміщуються такі статті, проте запланована щотижнева
періодичність виходу сторінки не витримується. [9] Така тематична
розпорошеність публікацій пояснюється неузгодженістю у діях відділів і
відсутністю спеціалізованого підрозділу, який би координував роботу
журналістів із висвітлення екотематики.
Позитивна специфіка «Дзеркала тижня» полягає в тому, що в ньому
представлено достатньо площі для публікацій як аналітичного, так й
інформаційного плану. Така "мультисистемність" іде на користь висвітленню
екотематики, адже є можливість подавати ті чи інші явища не лише у
стислому форматі новин, а й досліджувати їх більш ґрунтовно на тематичній
сторінці. Щодо газети «Жизнь», то тут ситуація складніша. Через відсутність
рубрик, деякі матеріали друкуються не в повному обсязі. [10]
Більшість статей - це інформація,що стосується екологічних проблем, а
не шляхів їх вирішення. Дуже рідко в даних газетах зустрічається позитивна
та оптимістична інформація, яка б стосувалася охорони довкілля. Акцент
робиться на глобальність і катастрофічність проблеми, а не на шляхи їх
вирішення.
Теми в багатьох матеріалах повністю не розкриті. Глибина висвітлення
тієї чи іншої проблеми не достатня. Дуже рідко зустрічаються статті, де
написано причина проблеми, її наслідки та шляхи вирішення.

22. 22
Наприклад, розглянемо статтю Максима Стрілецького в газеті «Жизнь»
(№41 (4141) 3.04.2012) «Экологическая тонна на троих». Цей матеріал –
головна тема номеру і винесена на першу шпальту. «345 кг - примерно такое
количество вредных выбросов, по данным статистики, приходится на
каждого жителя Донецкой области в течение года», - так починається його
стаття. Далі він дає точні дані щодо кількості отруйних викидів у кожному
городі та району, де розташовані підприємства вугільної промисловості,
металургії та електроенергетики: «В Мариуполе годовые выбросы
загрязняющих атмосферу веществ составили 382,4 тыс. тонн или четверть
областного объема, в Марьинском районе – 166,5 тыс. тонн или 10,9%, в
Дебальцеве – 126,2 тыс. тонн или 8,3%, в Старобешевском районе – 106,1
тыс. тонн или 7%, в Харцызске – 103,1 тыс. тонн или 6,8%, в Енакиеве – 83,2
тыс. тонн или 5,5%, в Донецке – 71,1 тыс. тонн, или 4,7%. Если в Донецке
вредные выбросы за 2011 год по сравнению с предыдущим годом
сократились на 11,4%, то в Мариуполе они возросли на 4,9%, в Дебальцеве –
на 12%, в Енакиеве – на 23,5%, в Марьинском районе – на 34,1%, в
Харцызске – на 36,8%» Це і є останнє речення опублікованого матеріалу. Як
бачимо, журналіст не пише про те, як ліквідувати цю проблему. Він
констатує факти. [21]
Така подача інформації може взагалі припинити вплив преси на
свідомість людей.
Особливим видом публікацій в пресі взагалі й, зокрема, газетах
«Жизнь» і «Дзеркало тижня» можна назвати офіційні звіти про роботу того
чи іншого органу державної влади. Звичайно, низка таких публікацій
торкається й екологічної тематики. Загальна вада таких матеріалів полягає в
тому, що їх готують не журналісти, а чиновники, наполягаючи на дотриманні
певних форм подання матеріалу.
Вони містять глобальні, політичні тези, які часто ніяк не
підтримуються конкретикою фактів, ідуть у відриві з роботою на місцях.
Прикладом такого виду публікацій можна привести статтю

23. 23
Не меншу, ніж спосіб подачі, роль у створенні певного ставлення до
теми грає критерій підбору освітлюваних новин. Проблемних матеріалів
майже немає, зате багато фактів, причому часто з нальотом курйозності. У
результаті інформація про екологічні лиха як антропогенного, так і
природного характеру є, але її якість залишає бажати кращого. Проблемна
сторона залишається не порушеною.
Про найбільші екологічні катастрофи пишуть досить багато. Але на
перше місце ставиться питання: скільки грошей виділено на ліквідацію.
Проблеми самої ліквідації практично не обговорюються. Це - загальна
установка з висвітлення екологічних проблем даних видань.
Все підноситься по факту: не важливо, що сталося, не важливо де, не
має значення, навіть, хто постраждав і які реальні наслідки. Важлива тільки
сенсаційність і гроші, які, нібито, будуть витрачені на ліквідацію наслідків.
Наприклад, стаття Максима Стрілецького в газеті «Жизнь» (№63
(4193), 25 апреля 2012г.) «Воздушный капитал». Сама назва вже каже, що
мова буде йти про гроші. «Донецкая область традиционно входит в число
регионов со сложной экологической обстановкой. Но в последние годы на
предприятиях области значительно активизировалась работа по сокращению
вредных выбросов в атмосферу. Недавно на Макеевском коксохимическом
заводе введен в эксплуатацию новый цех сероочистки. Инвестиции в
реализацию проекта составили свыше 280 млн. грн. Из них 10 млн. грн. было
выделено по программе создания новых рабочих мест из средств Фонда
занятости», - так починається стаття про те, що з Макіївського
коксохімічного заводу тепер буде менше викидів. [20]
Імовірність усвідомлення масштабності екологічних проблем масовим
читачем при такому освітленні зводиться до нуля.
Взагалі, публікації на екологічну тему з'являються хвилями - у зв'язку з
катастрофою-аварією-лихом, у зв'язку з екологічною датою, у зв'язку з
акціями протесту і т.д. [8]

24. 24
Проаналізувавши всі номери газети «Дзеркало тижня» за 2012 рік, ми
нарахували всього шість матеріалів, що торкаються проблем довкілля. [10]
При тому, що одна з них присвячена річниці катастрофі на Чорнобильській
АЕС – «Невивчені уроки Чорнобиля» Анатолія Грицака, №16 (27 квітня – 11
травня). У цьому ж номері є ще одна стаття присвячена атомній енергетиці –
«Тут буде місто-сад, тільки… атомне» Любомири Ремажевської. Автор в
своїй роботі показує неузгодженість між владою та жителями міста Нетішин
в Хмельницькій області. Мова йде про те, що керівники області хочуть
побудувати ще 2 нових енергоблоки на Хмельницькій атомній
електростанції: «Після подій березня 2011 року в Японії, коли сталася
катастрофа на атомній електростанції «Фукусіма-1», світова спільнота забила
тривогу з приводу безпеки використання такого виду видобутку
електроенергії. Німеччина припинила роботу семи реакторів, та й усі
європейські держави занепокоїлися станом атомної енергетики. У той же час
в Україні є, за сучасними мірками, невелика АЕС - Хмельницька, яку
планують доповнити двома новими енергоблоками». На початку свого
тексту, журналіст ставить питання «Чи потрібно будувати нові енергоблоки,
коли по всій Європі відміняють видобуток атомної енергетики?», але після
аналізу ситуації в місті Нетішин, автор знов ставить теж саме питання в кінці
своєї статті: «Але все ж питання залишається відкритим: чи слід
добудовувати атомну електростанцію, в той час як Німеччина згортає свої
ядерні потужності? Чи можна бути впевненими в безпеці мирного атома,
маючи за плечима «свій» Чорнобиль і «чужі» «Фукусіму» і Тримайл-
Айленд?». Тобто, з чого почали, тим і закінчили. Але ж з читацької точки
зору, матеріал викликає зацікавленість тільки через стиль написання (жанр –
репортаж), проте в ньому повністю відсутній хоча б стислий аналіз
можливих наслідків державного рішення. [19]
У публікаціях з проблем довкілля у різних видах мас-медіа
застосовуються різні жанрові форми і мовностилістичні прийоми.
Оперування жанровими формами впливає на розкриття тем, пов’язаних із

25. 25
довкіллям, на процес створення публікацій, на визначення їхніх текстових
рамок та лінгвістичних засобів. Аналітичні жанри в екожурналістиці є
найбільш ефективним засобом для розкриття екотематики в мас-медіа.
Зокрема, формат якісного видання, такого, як «Дзеркало тижня», дозволяє
приділити екологічній тематиці постійну рубрику та урізноманітнювати
жанрові форми: від невеличких оперативних заміток, інтерв’ю, репортажів до
аналітичних статей, нарисів тощо.
Незважаючи на те, що в газеті «Дзеркало тижня» рідко з’являються
матеріали на екологічну тематику, але всі вони професійно написані та
цікаві за змістом. Приміром є аналітичний матеріал Олександра Іващенко
«Калахарі – український Степ», №31, 7 вересня – 14 вересня. Автор не лише
подає інформацію у привабливому вигляді, а й намагається коротко
дослідити причини різких змін клімату, наскільки це дозволяють можливості
жанру. [14]
Екологічні публікації у газеті «Дзеркало тижня» характеризуються
тематичною різнобічністю, ґрунтовністю, послідовністю. Хоч увага в них
нерідко загострюється на негативних, критичних ситуаціях, робиться це не
спрощено, а комплексно, розглядаються не лише зовнішні ознаки явища, а і
його природа, витоки.
Газета «Жизнь», навпаки, у своїй діяльності спирається здебільшого на
інформаційні жанри. Хоча журналістика фактів далеко не завжди може
розкрити складну й взаємопов’язану сутність процесів та явищ у довкіллі, але
вона також має низку беззаперечних переваг, оскільки вирізняється
новизною, небанальністю фактів, пошуком виняткових подій, які здатні
задовольнити людську допитливість. Розширена замітка, кореспонденція,
коментар тощо – увесь цей арсенал можна зустріти в газеті «Жизнь».
Ефективність масовоінформаційного впливу, успішність розкриття
екологічної проблематики залежить від різноманітності та доречності
мовностилістичних прийомів, що використовує екожурналіст, уміння
майстерно інтерпретувати цікаві факти. За допомогою різних експресивних

26. 26
засобів можна домогтися розширення можливостей мовної творчості,
формування глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту.
Інформація, яка подається газетою «Жизнь», сприймається аудиторією
як офіційна точка зору. Тому від автора вимагається особливої форми
викладення матеріалу, ретельної перевірки та певної фільтрації фактів; статус
офіційного видання накладає певні обмеження на критичне висвітлення
екологічних подій та явищ, пов’язаних із діяльністю державних органів –
засновників ЗМІ.
До негативних сторін газети «Жизнь» можна віднести цензуру з боку
представників органів державної влади, своєрідний стиль подання
інформації, який часто програє іншим мас-медіа в образності, пересиченість
обов’язковими офіційними матеріалами, які важко сприймаються масовим
читачем.
Художньо-публіцистичні жанри, які поєднують переваги якісно-
аналітичного, роз’яснювального, яскравого у творчому плані способів
зображення картини дійсності, дають змогу висвітлювати екологічні явища й
події за допомогою високохудожніх засобів, образно та переконливо. Ці
форми взагалі не використовуються у донецькому виданні, і дуже рідко
зустрічаються в газеті «Дзеркало тижня». Зважаючи на їхню витонченість,
художню досконалість та оригінальність, із розвитком екожурналістики
творчий інтерес до них має поступово відродитися. [4]
Наприклад, стаття Миколи Завади «Розмова з лісом», №38, 26 жовтня –
2 листопада. Автор лаконічно, образно викладає думки, дотримується
системності та нормативності обраних мовних засобів. Розкриваючи болючу
тему знищення лісів, журналіст використовує рядки з поезії Ліни Костенко,
надає образності деревам: «Немає «панської» алеї з модрин, верхівки яких,
здавалося, підпирали небо. Серед ділянок з порослевим дубом зустрічаються
ще їх одиночні столітні сестри-модрини. Вони ніби кажуть: «Подивіться, які
ми стрункі, гарні». Якби не люди, дерева могли б прожити ще 200-300 років.
На тому місці, на кордоні, залишився один 150-річний дуб. Він - свідок того,

27. 27
як жили і живуть ліси, створені вже людиною. Коли я приходив до нього, він
мовчав («Страшні слова, коли вони мовчать!» (Ліна Костенко)». Як бачимо,
за допомогою метафор, персоніфікації, інших експресивних засобів можна
домогтися глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту,
багатоманітності асоціативних зв’язків у свідомості реципієнта. [11]
Автори екоматеріалів мають певні складності, стикаючись зі
специфікою їхньої підготовки. Однак власне журналістські матеріали також
не завжди є ідеальними для розповсюдження. Якщо в першому випадку
можна говорити про формалізований підхід із численною термінологією, то в
іншому мова йде про появу різноманітних помилок, що виникають з причини
недостатнього знання проблеми, що розглядається.
Основні помилки, які зустрічаються в матеріалах про екологію [15]:
1) Стилістичні
Це поширена помилка, і саме, до екології вона має віддалене відношення.
Наприклад, «…людство не загине в ядерній катастрофі, але воно може
потонути у власному лайні!» («Дзеркало тижня», №4, 3 лютого-10 лютого
2012р., «Труба» чи «чотири потоки», або Про що домовляється влада з
турецькими інвесторами»). [13] Помилки такого роду можна зустріти і в
будь-якій іншій статті на будь-яку іншу тему.
2) Нечітке володіння термінологією
Стосується тих випадків, коли в матеріалах на екологічну тему неправильно
вживаються спеціальні біологічні або екологічні терміни.
3) "Міфологічні"
"Міфологічною" ця група названа тому, що неодноразові публікації
породили в масовій свідомості стійкі стереотипи ("міфи"). Як правило такого
роду "міфи" стосуються або якихось побутових проблем, або, навпаки,
глобальних. Наприклад, «Рыба массово гибнет в Азовском море каждый год
из-за нехватки кислорода» («Жизнь», №67 (4197) 11.05.2012, «Морские
сюрпризы»). [18]
4) Недостатня інформованість

28. 28
Часом інформації з якоїсь проблеми настільки мало, внаслідок її
маловивченою проблеми, що про неї дуже складно писати. Цікаво, що в
таких випадках журналісти, як правило, воліють згущувати фарби.
Зустрічається як перебільшення, так і применшення серйозності проблеми.
Наприклад, «Еще одна азовская страшилка – «черные пески» - скопление
особого радиоактивного минерала» («Жизнь», №67 (4197) 11.05.2012,
«Морские сюрпризы»). [18] Це дуже небезпечно для людського здоров’я, але
чи ліквідують такі береги не написано. Стаття закінчується фразою: «В
основном, подобные зоны встречаются в окрестностях Мариуполя».
5) Велика кількість цифр і спеціальної термінології
Читачеві або глядачеві не завжди зрозумілі терміни, достаток цифрових
даних стомлює його, до того ж при неможливості їх розшифровки йому
незрозуміла сама суть проблеми. Наприклад, «Годовые выбросы
загрязняющих веществ предприятиями по производству электроэнергии
составили 558, 5 тыс. тонн или 36,6% обласного объема, металлургического
комплекса – 446 тыс. тонн или 29,2%, угольной промышленности – 412,4
тыс. тонн или 27%» («Жизнь», №41 (4141) 3.04.2012, «Экологическая тонна
на троих»). [21]
Статті з проблематики довкілля у ЗМІ призначені здебільшого для
широкої аудиторії читачів, для яких екологічні повідомлення є лише певною
складовою в загальному інформаційному потоці.
2.2. Висвітлення екологічної інформації у вітчизняних
Інтернет-виданнях
Для переважної більшості українців Інтернет – це вже відоме й не нове
явище. Цим високоефективним засобом масової комунікації мають змогу
користуватися більша частина людей.
Світ Інтернету ще більш мінливий, ніж світ "паперової" преси.
Інтернет-видання швидко створюються і також швидко зникають. Тому чітко

29. 29
визначити їхню кількість взагалі й кількість сайтів, присвячених екотематиці
зокрема, а тим паче проаналізувати загальний якісний склад неможливо.
Попри цілу низку вад, Інтернет у порівнянні з традиційними ЗМК має
безперечні переваги. Це відкритість інформації та незалежність від простору
й часу. Технічні можливості всесвітньої мережі дають змогу підтримувати
миттєвий зворотний зв'язок з аудиторією. На більшості сайтів є так звані
форуми, де можна висловити свою думку з приводу прочитаного. На веб-
сайтах можна представляти не лише текстову й графічну інформацію, а й
аудіо- та відеоматеріали. Інтернет поєднує в собі можливості й преси, і радіо,
і телебачення. Матеріали, що публікуються в Інтернеті в електронному
вигляді, легше піддаються електронному аналізу, обробці.
Для переважної більшості українців Інтернет ще й досі є порівняно
новим і маловідомим явищем. Однак, незважаючи на те, що цим
високоефективним засобом масової комунікації мають змогу користуватися
лише лічені відсотки від загальної кількості наших співвітчизників, було б
неправильним обминути його увагою. Тим паче, коли йдеться про
специфічну екологічну тематику, яка є одним із найбільш соціально
значущих напрямів сучасної журналістики.
Як же представлена екологічна тематика у вітчизняних Інтернет-
виданнях? Яка специфіка її висвітлення?
На жаль, мусимо констатувати, що у "глобальному павутинні"
українських сайтів, присвячених екотематиці, представлено обмаль. Їхня
кількість обмежується двома-трьома десятками. При цьому в Україні майже
немає справжніх у класичному розумінні екологічних Інтернет-видань.
Існуючі веб-сторінки умовно можна поділити на три категорії [5]:
— загальноновостійні сайти, де з'являються публікації на екологічну
тематику;
— сайти-"дзеркала" "паперових" видань, де є постійні екологічні
рубрики;
— спеціалізовані екологічні Інтернет-видання.

30. 30
Велику кількість новостійних сайтів, до яких належать http://www.for-
ua.com, http:// www.korrespondent.net, www.mignews.com.ua тощо, екологічна
тематика цікавить лише у вигляді коротких повідомлень переважно
сенсаційного плану (техногенні катастрофи, аварії, які завдали значної шкоди
довкіллю). Як правило, така інформація не виділяється в окремі рубрики.
Хоча є й винятки. Так, випуски новин "Електроннi вiстi" (http://elvisti.com)
містять рубрику "Екологія". Слід зазначити, що з 1998 року на базі
"Електронних вістей" працює інформаційний сервер "ПРОЕКО"
(http://proeco.visti.net), де представлена екологічна в широкому розумінні
цього слова тематика. Кілька слів про структуру серверу. Розділ "Екологія
України" містить власне матеріали, що стосуються ситуації з довкіллям у
нашій державі. До них належать теоретичні розробки фахівців, фактографічні
дані. Тут також працює "Дискусійний клуб" — можливо, найцікавіша
сторінка серверу. З'єднана з електронною поштою, вона дозволяє вести
спілкування практично необмеженому колу зацікавлених осіб. Типовий для
веб-сайтів розділ "Інформація" надає доступ до різноманітних інформаційних
ресурсів. Сторінка "Еконовини" пропонує постійно оновлювані матеріали
екологічного спрямування, що "ElVisti" отримують по каналах Інтернет.
Нарешті, сторінка "Бази даних" відкриває доступ до баз даних "ElVisti", де є
публікації, так чи інакше пов'язані з екологією.
Чимало відомих загальнополітичних видань нині мають свої Інтернет-
"дзеркала", на яких читачі можуть здебільшого абсолютно безкоштовно
прочитати в електронному вигляді матеріали свіжого випуску газети,
переглянути архів номерів. Звичайно, наповнення сайтів цілком залежить від
інформаційної політики "паперового" оригіналу та можливостей видавця
підтримувати Інтернет-версію в актуальному та зручному для користувача
вигляді. Що мається на увазі?
Приміром, за допомогою пошукових систем безпосередньо на сайті,
задавши параметри пошуку (наприклад, за словом "екологія"), можна
отримати перелік публікацій на цю тему за певний період. Яскравий приклад

31. 31
— Інтернет-версія газети «Дзеркало тижня» (http://zn.ua), де, окрім свіжого
номера та "підшивки", представлений грамотно налагоджений пошук
опублікованих матеріалів, який дає змогу проаналізувати їх спрямованість,
форму подання тощо. Подібні пошукові системи мають також веб-сторінки
газет «Сегодня» (http://today.viaduk.net), "День" (http://www.day.kiev.ua) та
інших центральних видань.
Окремо можна відзначити регіональні видання. Їхні Інтернет-версії,
окрім того, що несуть інформацію про саме видання, його спрямованість,
рекламну діяльність, містять матеріали свіжих номерів та архіви, де можна
знайти публікації на екотематику. Це стосується, приміром, донецької
обласної масової газети "Донбас" (http://www.donbass.dn.ua),
республіканської незалежної громадсько-політичної газети "Крымская
правда" (http://www.kp.crimea.ua), одеської громадсько-політичної газети
"Порто-франко"(http://www.paco.odessa.ua/odessa/media/porto-fr) тощо. Утім,
слід зазначити, що можливості регіональних ЗМІ представляти себе у
"всесвітньому павутинні" значно обмежені, насамперед, через брак вільних
коштів, нестачу фахівців, які б цілеспрямовано працювали над Інтернет-
виданням, а також у зв'язку із недостатнім рівнем розвитку електронно-
комунікативних технологій на периферії.
Найбільш повно екологічна тематика в Інтернеті представлена на
сторінках спеціалізованих електронних видань. Зазвичай вони є органом тієї
чи іншої екологічної організації, тому, насамперед, переслідують мету
популяризації власне себе, а в другу чергу, намагаються розміщувати на сайті
добірки цікавої екологічної інформації, новин.
Київський еколого-культуpний центр відомий з 1989 року як неурядова
благодійна екологічна організація, що поширює свою діяльність на
територію України. Крім того, Центр видає "Гуманітарний екологічний
журнал" і орнітологічний журнал "Беркут" (разом із Союзом молодих
орнітологів України). Отже, кілька слів про ці видання.

32. 32
"Гуманітарний екологічний журнал" (http://ecoethics.ru/books/magazine)
почав видаватися в 1999 році. Основна тематика — сучасна ідеологія
охорони природи й гуманітарні аспекти екології. На цьому сайті можна
прочитати глибокі аналітичні статті науково-популярного плану. Є
можливість обговорити публікації журналу й проблеми, що порушуються, на
форумі та взяти участь в опитуваннях. Тематика різноманітна. Приміром, у
"Гуманітарному екологічному журналі". (2001. — Т.3. — Вип. 2) під
рубрикою "Ювілеї" В. Є. Борейко публікує статтю "Фелікс Штильмарк як
піонер гуманітарної екології (до 70-річчя від дня народження)". Тут також
можна прочитати науково-публіцистичні матеріали про історію охорони
природи (С. М. Ігнатьєв "З історії охорони природних багатств російських
морів"), екологічну етику (В. Є. Борейко "Морально-релігійні основи захисту
дикої природи") тощо. [2]
Свою аудиторію науково-популярний Інтернет-журнал "Натураліст"
(http://proeco.visti.net/naturalist) визначив як "всі, хто любить природу". Звідси
й різноманітність екологічних спрямувань. Цей орган громадської організації
Ліги захисту права на життя має багато прикладних і глобальних підрубрик:
"Соколярство", "Акваріум/Тераріум", "Собаківництво", "Світ рослин",
"Біологія та медицина" тощо. З-поміж стандартного "веб-набору" тут
представлена рубрика "Увага: конкурси!", а також "Фотогалерея", де
зберігаються ілюстрації на екологічну тематику. [16]
"Зелене досьє" (http://www.dossier.org.ua/ru) — це Інтернет-сайт
однойменного благодійного інформаційно-видавничого центру. Тут
представлена актуальна й оперативна екологічна інформація з України та
всього світу в щоденних новинах (українською, російською та англійською),
архіви щоденних новин за останні кілька місяців по різним рубрикам:
Біорізноманіття, Екологічні права людини, Екологія в побуті, Екологія та
бізнес, Екологія та гори, Екологія та здоров’я, Екологія та транспорт,
Енергетика, Зміна клімату, Майбутнє людства, Події, Сільське господарство,